Величність свята Богоявлення напевно можна відчувати більше серцем, аніж розуміти силою людського інтелекту, бо розум наш не може збагнути, як над водами Йордану сьогодні явила Себе людству Божественна Тройця Пресвята. І в який спосіб!

Згадувана подія через читання євангельських текстів Священного Писання чи спів літургійно-богослужбових текстів представляє нам для споглядання двох осіб: Самого Сокровенного Сина Божого, про Якого свідчить явлення Духа Святого у вигляді голуба і голос Отця, і представник роду людського Предтеча Господній святий пророк Іоан Хреститель, про якого Сам Христос засвідчив: „На що ви ходили в пустелю дивитися? Чи на очерет, що вітер колише його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м’які шати одягненого? Адже ті, хто носить м’яке. – по палатах царських. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так. кажу вам, - навіть більш, як пророка. Бо це ж той, про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу приготує!” Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя! Та найменший у царстві Небеснім – той більший від нього!” (Мф.11.7-11).

«Я добре знаю, що таке час; але в мене нічого не виходить, коли я беруся пояснювати сутність часу іншим»

(блаж. Августин, єпископ Гіппонський)

У церковному календарі ми маємо окреме встановлене свято, яке відзначає подію народження Ісуса Христа. Але необхідно визнати, що не має історичної достовірності щодо святкування цієї події саме 25 грудня (Західна Церква) і 7 січня (Східна Церква) – н.ст.

Немає жодних свідчень, що ізраїльтяни в часи Христа мали який-небудь звичай, пов'язаний із відзначенням дня народження. А в Священному Писанні згадки про дні народження стосуються лише фараона (Бут. 40:20) та Ірода Антипи, коли загинув Іоан Хреститель (Мф. 14:6; Мк. 6:21). Мало того, проповідник каже, що день смерті кращий за день народження (Екл. 7:1).

«Дух Господній на Мені; бо Господь помазав Мене благовістити убогим… проповідувати літо Господнє сприятливе» (Лк. 4,18-19).
Питання про народження Ісуса Христа не є новим ні у християнській літературі, ні в наукових колах, що явно пояснюється важливістю цієї події для усього людства. До того ж на центральність цієї події вказує той факт, що сучасне людство починає своє літочислення із Різдва Христового. Таким чином, ця подія тісно пов’язана із поняттям про час і літочислення. Не так давно питання про час і літочислення привертало увагу великої кількості людей у світлі закінчення другого тисячоліття й настанням третього. Сьогодні низка так званих провидців сповіщають, що 2012 р. буде останнім роком існування людства, роком кінця світу, наводячи жах і сум’яття в серця і уми багатьох. Святкування ж Різдва Христового має на меті вселити в серця і душі вірних надію, віру і любов у Бога, Який не залишив на погибель Своє творіння: «Бо так полюбив Бог світ. Що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3,16).