10 вересня (н. ст.) 2008 року в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено святкове Всенічне бдіння, а наступного дня, 11 вересня, у свято Усікновення Глави Чесного Славного Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана, - Божественну Літургію. Богослужіння очолював завідувач Богословського відділення, кандидат богословських наук, доцент, прот. Микола Щербань у співслужінні викладача-методиста Богословського відділення свящ. Миколи Лагодича, священика Михайла Голобородька, випускника Богословського відділення та священика Василя Дарвая, студента 6 курсу Богословського відділення.

У святковій проповіді з нагоди свята отець-завідувач, зокрема, сказав: "Возлюблені у Христі брати і сестри! Цього дня, у свято Усікновення Глави Чесного Славного Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана, ми згадуємо події, котрі відбувались не лише на межі двох тисячоліть, але й на межі двох епох... Іоан Хреститель був справжнім Предтечею - Предвісником, Попередником Самого Спасителя... Його постать викликала суперечливі почуття у його сучасників: одні ним захоплювались і стверджували, що він і є тим обіцяним Месією, а інші - його ненавиділи за його справедливість та праведність...

В цей день ми не лише згадуємо його як Пророка, котрий прямо свідчив про прихід Спасителя, але й мученика... Пам'ятаймо, що він загинув за правду, загинув тому, що завжди говорив, що гріх - це гріх і не є важливим хто його чинить проста людина чи цар..."

11 вересня (н. ст.) - свято Усікновення Глави Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана.

В Євангелії від Марка детально розповідається про страшну мученицьку смерть Іоана Предтечі.

...Як сказав Сам Господь наш Ісус Христос, між народженими від жінок не було більшого над Іоанна Хрестителя. Православна Церква називає його найвеличнішим із пророків, Предтечею (попередником) Христа. За церковними піснеспівами він був "світлою ранковою зорею", яка провіщала пришестя в світ Спасителя. Ще до явлення Христа Святий Іоанн говорить про Нього: "Це - Агнець Божий, що йде за мною, але стає поперед мене". Він свідчив про тайне явлення Трійці в день хрещення Спасителя.

Де ж народився Іоанн Хреститель і з якого він роду?

Його батько - священик Захарія, мати - праведна Єлизавета походила з роду Аарона й була родичкою Марії, матері Ісуса. Родина жила поблизу Хеврона (у Нагорній країні), на південь від Єрусалима.

У тридцять років почав проповідувати в Іудейській пустелі, а далі - в околицях ріки Йордан. "Як птахи навчають пташенят своїх літати не раптом і не в один день, - писав Іоан Златоуст, - так і блаженний Іоанн не раптом зводить іудеїв до неба, але помалу навчає їх злітати від землі, говорячи, що Христос ... вищий від нього".

Зовнішнім знаком покаяння і духовного оновлення Іоанн вибрав хрещення - омиття у воді і занурення у неї (звідси й ім'я - Хреститель), але перед цим кожен мав очистится духовно. Сила його проповіді про необхідність каяття змусила багатьох охреститися безпосередньо від нього.

Коли з такою метою прийшов на Іордан сам Ісус Христос, Іоанн Хреститель дуже здивувався і сказав: "Господи, я повинен хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до Мене?". Але Спаситель відповів: "Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність".

Звичайно ж, Ісусу Христу не потрібне було охрещення заради відпущення гріхів, бо Він Сам ніякого гріха не вчинив, але, за словами святителя Іоанна Златоуста, " саме хрещення мало потребу в силі Христовій."

Земний шлях Іонна Хрестителя був недовгим. У тридцять три роки він був страчений за принциповість і правдолюбство , з якими викривав беззаконня, підлість, жорстокість, пороки та обман, хто б їх не вчинив, у тому числі й можновладців. Саме за це він накликав гнів тодішнього правителя Галілеї Ірода Антипи, його дружини - нечестивої Іродіади.

Особливо люто вони зненавиділи Іоанна Хрестителя за те, що привселюдно засуджував їх за вчиненене ними беззаконня в особистому житті. Річ у тім, що за законом Мойсеєвим, можна було брати в дружини тільки бездітну, братню вдову. Цар Ірод порушив цей припис. Як розповідає біблійний переказ, він відбив Іродіаду у свого брата Филипа, а законну дружину - дочку аравійського царя Арефи вигнав. Як бачимо, й у ті часи, можновладці вважали, що їм все дозволено, що перед ними, як сказав поет, "і суд, і правда все мовчи". Та Іоанн, як уже говорилося, був не лише пророком, але й нещадно викривав беззаконня, боровся з проявами зла на землі.

У знак помсти за сувору правду його посадили до темниці. Але для Іродіади цього було замало - вона шукала нагоди, щоб знищити Пророка Божого.

Така нагода з`явилася на банкеті, влаштованому в день народження Ірода Антипи. Готуючись до цієї події, Іродіада намовила дочку Соломію в подарунок імениннику показати такий танець, за який правитель ладен буде виконати будь-яке її бажання, а також продиктувала, що саме має попросити Соломія. А коли Ірод Антип запитав про бажання, вона, за домовленістю з матір"ю, попросила принести на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод, який був напідпитку, послав стража в темницю, який відітнув Іоанну голову, віддав її Соломії, а та передала матері.

Іродиада закопала голову в не чистому місці. Але благочестива дружина домоправителя її відкопала і поховала святу голову Іоанна Хрестителя на Елеонській горі, а його тіло поховали учні у Севастії.

Після вбивства святого Ірод Антипа продовжував правити ще певний час. Це до нього Понтій Пілат, правитель Іудеї, посилав зв'язаного Ісуса Христа, над яким цар насміявся.

Учасники цього страшного злочину, відчуваючи себе всесильними, вважаючи, що їм все дозволено, забули, як і в наші часи багато хто забуває, що є Суд Божий, що за кожен гріх всім доведеться відповідати на тому Суді, а на землі , якщо не самим, то - дітям, онукам, нащадкам з кількох поколінь.

Та подальші події підтвердили, що Суду Божого за злодіяння не запобігти. Над Іродом Антипом, Іродиадою та Соломією цей найвищий Суд відбувся ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що тіло було у воді, а голова - над льодом. Подібно тому, як колись перебирала ногами, злітаючи у танці на банкеті, тепер вона повторювала ті ж рухи, щоб виштовхнути тіло з крижаної купелі. Не вдалося. Зрештою гострий лід перерізав шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду та Іродиаді, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі.

Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора і був разом з Іродіадою був засланий в ув'язнення.

Ось як архімандрита Кирил (Павлова) розмірковує про ці події: "...У той час, коли учасники банкету з жахом позирали на голову Хрестителя, що лежала на блюді, сам Хреститель вже стояв у небесній славі перед сонмом праведників і сповіщав їм подію, якої вони чекали від віку. Він тієї ж миті, коли був усічений, приєднався до лику праведних і вступив у вічне блаженство і вічну славу, зійшов туди, де буде відчувати сам безкінечну любов і вічно насолоджуватися справедливим, нескінченним життям. Праведники не помирають, смерть над ними немає влади, бо вони вічно живуть у Господа. Жодна добра справа, зроблена людьми заради Бога, не залишається без винагороди. Тим більше величезні заслуги і труди Хрестителя Іоанна сплели йому на Небі силу силенну вінців і нагород. І якщо святого Іоанна Хрестителя не стало на землі, то голос його, не дивлячись ні на що, буде лунати і викривати беззаконня у всі часи".

Про нього Сам Христос говорив, що з усіх народжених на Землі він - найбільший. Він суворий подвижник. Життя його - суцільний подвиг. Він носив тільки необхідний одяг, покриваючи своє тіло шкірою верблюда й підперезуючись широким поясом. Жив в пустині. Харчувався тільки диким медом і акридами. Він не пив вина. Він у подвигу усамітнення готував себе для великої справи - приготувати серця й розум людей до прийняття Христа Спасителя. Пророк Іоанн був обраний Богом Предтечею обітованого Месії. В його особі поєдналися останній пророк Старого Завіту і перший пророк-мученик Нового Завіту. А сьогодні Православна Церква згадує в своїх молитвах мученицьку кончину цього великого святого-подвижника.