Від Чернівців до румунського кордону – дуже близько. Та попри таку відстань, Румунія – це зовсім інша країна, з іншими звичаями, менталітетом, розвинутою інфраструктурою.

На території Румунії знаходиться безліч унікальних пам’яток історії та культури. Головні скарбниці християнського мистецтва країни зачаровують своєю витонченістю та унікальністю, однак серед порослих лісом невисоких гір Буковини більше п’яти століть тому були засновані дивовижні монастирі. Їх особливість в тому, що розпис стін зроблена не тільки зсередини, а й зовні. Ніде в світі немає такого. Цікаво, що фрески і до цього дня не втратили своєї свіжості і яскравості.

10 березня 2014 року з благословення настоятеля університетського храму Трьох Святителів прот. Миколая Щербаня група паломників відвідали святині Південної Буковини, зокрема:

v жіночий монастир Богдана в м. Радівці;

v чоловічий монастир Путна;

v жіночий монастир Сучевіца;

v жіночий монастир Молдавіца;

v жіночий монастир Воронець;

v жіночий монастир Гумор;

v чоловічий монастир вмч. Іоана Нового в м. Сучава.

Всі святі місця, які ми відвідували по дорозі – це місця піднесення і молитви, місця великих паломництв та частих відвідувань вірних з цілого світу; це місця в яких жили святі люди і залишили нам достойний приклад смирення, доброти, любові та віри. Тому прагнемо поділитися з Вами тим, що пережили…

Першою святинею, яку відвідали паломники – жіночий монастир Богдана (Manastirea Bogdana), що в Радівцях. Виявилося, що в Румунії монастирі – це не просто об’єкти паломництва. Це справжні культурні центри з усією інфраструктурою – музеями, центрами для туристів, їдальнями, готелями, крамницями.

Друга зупинка – монастир Путна. Так, у музеї монастиря Успіння Пресвятої Богородиці, заснованого Стефаном Великим у XV столітті (Путна), можна побачити колекцію давнього посуду, прикрас, церковного начиння, рукописів і стародруків.

Монастирі Воронець, Молдовіця, Сучевіца та багато інших вразили насамперед своїми розписами – фресками вкриті як внутрішні стіни, так і зовнішні. При цьому, за словами екскурсоводів, барвисті розписи збереглися з XV-XVI століть.

Монастир Воронець побудований Штефаном Великим в 1488 р. був названий фахівцями “Сікстинською капелою Сходу" за велику фреску на західній стіні, що носить назву "Страшний суд". У Румунії навіть існує такий термін-колір - "воронецька синь". Це ще один унікальний відтінок, побратим "тіціанівського червоного" та "Зеленого Веронезе". Всі три – унікальні і залишаються до цих пір загадками. Склад кольору, що додає свіжість і незвичайний блиск, загублений разом із смертю його автора. На блакитному фоні представлене "Дерево Есея" або генеалогія Ісуса Христа, а на колонах змальовані Греко-латинські філософи. Монастир Воронець одне з прадавніх чернечих поселень з багатим історичним минулим, розташований в 15 км. від села Вама. Монастир оточений горами, покритими лісами зони Буковина.

Монастир Молдовіца датується 1532-им роком. Його оточують стіни, 1.20 м. завширшки та 5 м. заввишки. Він унікальний завдяки декільком іконографічним цінностям, стилю опису і переважаючим червоно-коричневим колірним відтінкам. Монументальний малюнок про падіння Константинополя змальований сильними відтінками червоного, синього, жовтого та коричневого. Всередині церкви зберігаються меблі з XVI-го ст., в тому числі крісло воєводи Петра Рареша.

Комплекс монастиря Сучевіца підкріплений, подібно фортеці, захисними вежами з усіх чотирьох боків, а тіни церкви оздоблені тисячами малюнків. До речі, незважаючи на те, що західна стіна церкви немає малюнків, кількість малюнків на решти трьох стінах церкви монастиря Сучевіца перевищує кількість малюнків інших монастирів регіону. Перша письмова згадка про Сучевіцу у документах - за 1582 роком. Тут, в колишньому залі ради монастиря, що було перетворено на музей, зберігається колекція предметів великого художнього й культурного значення.

Необхідно зазначити, що про буковинський край написано багато сторінок історії, він багатий на традиції та звичаї, унікальні середньовічні пам’ятники та специфічні ремесла, що свідчать про духовну та історичну безперервність в цих краях. Зона перенасичена церквами та монастирями знаменитими своїми зовнішніми та внутрішніми настінними розписами. Це – пам’ятки єдині у світі, яким в 1975 році Міжнародна асоціація журналістів та письменників у сфері туризму присвоєла премію ,,Золоте яблуко”. Тому наступним місцем паломництва став один із монастирів з когорти ,,розписаних монастирів” Південної Буковини, який включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Монастир Гумор. Розташований він у 5 км на північ від міста Гура Гуморулуй.

Свою назву монастир отримав від села Гумор, неподалік якого він розташований. На даний момент монастир діє, але монахині знаходяться десь в нових спорудах, за старими мурами обителі. Для відвідувачів стара церква відкрита з 10-00 до 20-00. За вхід та фотозйомку слід платити. Найкраще з усієї історії монастиря Хумор запам'ятовується те, що Успенську церкву обителі було зведено в 1530 році на щедрі пожертви боярина Теодора Бубуйока (Teodor Bubuioc) і його дружини Анастасії. Успенська церква не така молода, як здається з вибитої над входом дати ,,1530 рік”, бо споруда стоїть на фундаменті своєї попередниці з XV сторіччя.

У 1535 році стіни храму зовні і всередині були розписані Томою із Сучави. Він є, також, автором розписів у обителі Молдовіца. В Гуморі, на стіні церкви навіть зберігся автопортрет художника: він зобразив себе в образі вершника в молдовському одязі, який захищає Константинополь (тобто християнство) від турка, що нападає на нього. Над вершником дрібненькими літерами написано: "Тома" - щоб глядачі цього настінного малюнку не переплутали його з історичним героєм. Ця тема - зображати турків, тобто ворогів Молдови, в релігійних сюжетах зустрічається й у фресках інших буковинських храмів, Воронец, Сучевіца, Молдовіца, Арборе. На іншій стіні монастиря можна милуватися притчею про блудного сина - одну з найбільш відомих притч Ісуса Христа. Слід зазначити що, давно, тамтешні ченці створили школу, де навчали бажаючих каліграфічного письма та графічної мініатюри.

На жаль, в Карпатах зими холодні і сніжні, а навесні часто паде дощ. Вітри переважно дують з півночі. Тому з північного боку храму фрески збереглися у дуже поганому стані. А на південній сторони церкви тішать нас сюжети з Біблії, розписані яскравими фарбами. Головними кольорами настінних малюнків є червоний, синій і зелений. Кам'яний мур навколо комплексу зведено 1641 року, однак пожертвування для цього зробив молдовський господар Васіле Лупу, сват Богдана Хмельницького.

Оборонних башт колись було більше, до наших днів збереглася лише одна, проте дуже красива. Використовується також в якості дзвіниці, на неї ведуть сходи, а перед ними високі сугроби. Звідти відкриваються гарні краєвиди, село Гумор та гори покриті смерековим лісом. Під час австро-угорської імперії монастир Гумор був закритий на довгі десятиліття, а діяльність свою монастир відновив лише в1990-му році. (Христина Манта).

Насамкінець паломники відвідали чоловічий монастир вмч. Іоана Нового в м. Сучава, у якому приклонилися до мощей святого великомученика.

Прес-служба

Богословського відділення