25 червня 2015 року, в день пам’яті чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Манявської «Ізбавительниці»,  викладачі та студенти Богословського відділення здійснили паломницьку поїздку до Хрестовоздвиженського Манявського монастиря. Паломницьку групу очолив методист відділення відділення, прот. Миколай Лагодич.

Соборну Літургію та водосвяття в соборному Воздвиженському храмі монастиря очолив настоятель Манявської обителі Високопреосвященійший Іоасаф, митрополит Івано-Франківський і Галицький у співслужінні бартії у священному сані та численного духовенства з багатьох єпархій нашої Церкви.

Серед прихожан та паломників, які прибули до монастиря на архієрейське богослужіння, було багато сповідників, які приступили до Таїнства Святого Причастя.

Свято завершилось спільною трапезою.

Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської «Ізбавительниця»

 Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської писана на Афоні 1788 р., була передана на Кавказ, як благословення Ново-Афонському монастиреві в Грузії. Вже в XX столітті, в горезвісні 30-ті роки, позначені гоніннями духовенства, переслідуванням Церкви та руйнуванням храмів, зібралися чорні хмари і над Ново-Афонською обителлю. Ось тоді й постало питання про необхідність рятувати образ Богородиці Манявської. Тому настоятель монастиря доручив ікону одному з ченців, який заприсягнувся зберегти святиню, а якщо й доведеться, боронити її навіть ціною власного життя, аби тільки не потрапила до рук безбожників.

Минули роки й чернець-хранитель, відходячи у вічність, взяв таку ж обітницю зі свого наступника — монаха, який теж заприсягнувся берегти ікону, як зіницю ока. Понад 80 років доля ікони, що мала силу долати злих духів, була відома як дуже помічна у важких хворобах, зцілювала від одержимості та епілепсії, залишалась для всіх таємницею. Хоча траплялися випадки, коли монах, зглянувшись на людське горе, вдавався до заступництва Божої Матері та відкривав чудотворну ікону людям. Так було й тоді, коли він став свідком непоправної втрати: парафіянка церкви, де він служив, гірко оплакувала передчасну смерть свого неповнолітнього сина. Серце підказало ченцеві, що цей випадок — винятковий, а тому поклав ікону на тіло хлопчика й відслужив акафіст, після чого до дитини повернулося життя.

Хтозна, як довго ще мандрував би безвістю чудотворний образ, бо монах на схилі років уже збирався доручити його турботам свого наступника, але уві сні з’явилась йому сама Пресвята Цариця, яка звеліла передати ікону до Українського Афону.

Було зрозуміло, що святиня обрала для себе домівку, але де вона — чернець не знав. Та згодом довідався, що з давніх-давен Українським Афоном називали Манявський Хресто-Воздвиженський монастир. До закриття його священноархімандритами монастиря були Царгородські патріархи, з благословення яких і заснована обитель.

Коли шукач богообраного місця вперше прийшов нововідродженної обителі, застав її в великих руїнах, так, що завагався, чи й справді тут повинен залишити безцінний скарб. Однак 2003р., коли Пречиста Діва знову з’явилась хранителеві ікони й повторила свій наказ, сумнівів не залишилось. Саме до недавно відбудованого за старими кресленнями храму Воздвиження Чесного Хреста скиту Манявського й передав чернець чудотворний образ. Уже наприкінці червня вперше за останні 80 років святиня з благословення Високопреосвященійшого Іоасафа, митрополита Івано-Франківського і Галицького була винесена для всенародного поклоніння вірним. Ікона має чудодійну силу зцілювати від одержимості злими духами.

Прес-служба

Богословського відділення