Колектив кафедри культурології, релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича розпочав цьогорічні святкування Дня Хрещення Руси-України з Богослужіння в університетському (історично – семінарському) храмі Трьох Святителів. Його очолив Високопреосвященнійший Герман (Семанчук), Архієпископ Чернівецький і Хотинський, який з благословення Його Блаженства Митрополита Київського і всієї України Епіфанія є духовним опікуном та адміністратором університетських храмів, їхнього кліру та пастви.

І хоча святкування – з огляду на карантинні обмеження – відбуваються в дещо незвичному форматі, проте, крім Літургії, було реалізовано ще й цікавий та інтелектуально насичений, експертно-академічний захід – Круглий стіл на тему «Хрещення Руси-України: історіософські смисли та сучасна місія Православної Церкви України».

Його учасники зібралися в залі засідань філософсько-теологічного факультету і, за модерування завідувача кафедри культурології, релігієзнавства та теології Миколи Шкрібляка, обговорили низку важливих питань щодо різних аспектів історичної долі (і недолі) Києво-руського християнства (Українського православ’я), яке має славний і водночас драматичний шлях власного становлення та розвитку. Активну участь в діалогові заході взяв Високопреосвященнійший архієпископ Герман.

Зокрема, у вітальному слові та вступній доповіді Владика Герман наголосив, що саме втілена у високих зразках національної культури особлива духовна сила та енергія українських православних традицій об’єктивно змотивувала видання Указу Президента України про відзначення щорічно 28 липня Дня Хрещення Київської Руси-України. Це свято, як відомо, припадає на день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира – Хрестителя Київської Русі. Високодостойний Владика додав, що Православна Церква України завжди йтиме шляхом Євангельських Заповітів Христа Спасителя, а тому Вона – Свята, Соборна, Софійна, Відкрита. Її дух та ідейно-просвітницька місія, слово й чин – теофанні і всеохопні, а водночас звернені до кожного українця доброї волі – від найменшого до найстаршого.

 

 

У роботі круглого столу участь взяли доктори філософских наук Олександр Бродецький та Ірина Горохолінська. Прикметно, що Ірина Горохолінська – нещодавно здобула цей науковий ступінь не тільки зі спеціальності «релігієзнавство», а й зі спеціальності «богослов’я». Крім привітання, декан філософсько-теологічного факультету Олександр Бродецький привернув увагу до істотно важливої не лише церковно-сакральної, а громадянської, культурної ролі здобуття Українським православ’ям канонічно визнаної автокефалії, підкресливши, що надання Вселенським Патріархом Томосу про автокефалію Православній Церкві України є актом реалізації довгоочікуваної історичної справедливості, яка, серед іншого, покликана усунути штучні, інспіровані імперськими ідеологемами бар’єри між громадянами України, котрі сповідують православ’я. І приємно, що цьому радіють та морально солідаризуються із культурної вагою цього здорові сили навіть у межах неправославних конфесій України. Але перед автокефальною православною спільнотою України як органічною частиною української культури і громадянського суспільства – ще чимало викликів, на які вона повинна зуміти гідно відповісти. На думку О. Бродецького, важливо й те, що є реальні знаки розвитку українського богослов’я в його академічних форматах, його конструктивної й динамічної взаємодії з іншими гуманітарно-світоглядними науками, поступове зростання методологічної культури богословського знання й освіти, його діалогічності. І діяльність кафедри культурології, релігієзнавства та теології в Чернівецькому університеті – одне з живих свідчень цього.

Ірина Горохолінська у своїй доповіді проаналізувала вектори активності Православної Церкви України в її філантропічній діяльності, опіці волонтерського руху та безпосередній участі в ньому, інформатизації та комунікативізації місіонерського служіння. Останнє, за її словами, підтверджується якісним зростанням відповідного публічно поширюваного контенту, який відзначається глибоким та переконливим християнським змістом і при цьому сучасною, але зрозумілою усім мовою. Слово, мова нашої Церкви – це мова апостольська. Тому вона будує. І будує передусім тих, хто любить Церкву в собі, а не себе в Церкві.

 

Цікавою вийшла дискусія щодо «молодості» Православної Церкви України, в якій взяли участь доктор філософських наук, завкафедри КРТ М. Шкрібляк, кандидати наук з богослов’я і кандидати історичних наук, доценти протоієреї Микола Лагодич та Микола Щербань. «Концепт» молодості осмислювався рельєфно – і в його соціологічно-вікових параметрах, і в метафоричних, які актуалізували вимір творчої наснаженості, енергії соціального здоров’я ідей і дій, зорієнтованості на рух і самоперевершення.

У цьому ж ключі Микола Шкрібляк зробив цікавий ексурс в історію, звернувши увагу присутніх на найновіші досягнення української церковно-історичної науки та релігієзнавчо-богословської думки щодо християнізації Руси-України, церковно-релігійної політики київських князів, формування національної традиції києво-руського християнства, церковного устрою та помісного права.

А доцент-протоієрей Микола Щербань наголосив, що перевагою сучасної ПЦУ є якраз порівняно молодий вік її єпископату та духовенства, бо це дає значно ширші можливості сміливо та інтенсивно, а головне – адекватно, спираючись на досвід старших, церковні канони та науку Отців Церкви, реагувати на сучасні виклики часу. Прикметно, що в аналізі доповідача були й порівняльні міжконфесійні експертні викладки та готовність запозичувати позитивний соціальний досвід в інших – братніх – християнських конфесій. Квінтесенцією роздумів протоієрея Миколая Лагодича стало його розуміння ролі та місця Православної Церкви в аспекті урізноманітнення форм християнської місійності, релігійної просвіти (зокрема, і підвищення рівня освіченості самих пастирів) та її опори на широкі гуманітарні знання й етичну переконаність. Миколай Лагодич привернув увагу на ще одну важливу дату – саме в цей день відзначається 138-а річниця освячення університетського храму Трьох Святителів, який, крім іншого, є основною для практичної підготовки сучасних православних пастирів, які здобувають бакалаврську і магістрерську освіту зі спеціальності «богослов’я».

До діалогу активно долучалися і кандидат історичних наук, магістр теології, священник Ігор Луцан та кандидат філософських наук, магістр теології Олександр Марчук. Показово, що нещодавно вони видали посібник з церковного співу. На Круглому столі відбулася презентація цього практично корисного й затребуваного видання.

У результаті дискусії стало чітко зрозуміло, що процес дальшого становлення Православної Церкви України як Помісної Церкви залишається річчю непростою. Адже, окрім зовнішньо-політичних факторів (військової агресії Росії, тиску, шантажу та провокацій з боку ідеологів і функціонерів Московського Патріархату, опертих на олігархічну підтримку) досі існують та не повинні замовчуватися також і внутрішні чинники, що дещо пригальмують наростання позитивних якісних і кількісних змін.

Але не варто також, як кажуть, посипати голову попелом, адже Православна Церква України має вагомі здобутки. По-перше, вона суттєво розширила власну інфраструктуру, її публічна роль як частини громадянського суспільства стала відчутна у багатьох сферах його життя, а надто ж, освітній та соціальній. Годі переоцінити її роль у консолідації української нації, просвітництві та морально-духовному оздоровленні суспільства. Зрештою, належить розуміти, що Церква, хоч і є та, поза будь-яким сумнівом, буде й надалі однією з важливих і багато в чому фундаментальних платформ ціннісної просвіти й підтримки суспільного буття, однак і сама залежить від середовища, в якому вона функціонує, а також від тенденцій політичного курсу державної влади.

Завершальним етапом засідання Круглого столу була презентація 20 числа наукового журналу "Богословський вісник", який регулярно виходив з 2008 завдяки зусиллям протоієрея Миколи Щербань.