8 листопада 2008 року, у день пам'яті святого Димитрія Солунського, в університетському храмі Трьох Святителів було звершене святкову Божественну Літургію. Богослужіння очолював завідувач Богословського відділення, кандидат богословських наук, доцент, прот. Микола Щербань у співслужінні викладача-методиста Богословського відділення свящ. Миколи Лагодича.

У святковій проповіді з нагоди свята отець-завідувач, зокрема, сказав: "Возлюблені у Христі брати і сестри! ... Цього дня, коли ми вшановуємо святого Димитрія Солунського, ми задаємося питанням про те, що, власне, дає підстави нам називати цей день "святом"? Адже ми з житія святого дізнаємось, і це цілком відповідає православній традиції, що день пам'яті того чи іншого святого припадає, зазвичай на день його смерті і, найчастіше, мученицької смерті... І ми мимоволі стикаємось із великою моральною проблемою: у чому ж суть свята?... Згадуючи святого Димитрія, ми згадуємо його подвиги, які він він вчинив, згадуємо ті Христові Істини, які були для нього основним дороговказом у житі і єдиним живим правилом... Згадуючи цього святого, ми стверджуємо, що і ми щиро бажаємо провадити таке ж життя - життя з Христом і заради Христа..."

8 листопада - день пам'яті святого Димитрія Солунського

Великомученик Димитрій народився в місті Солунь в Греції. Батьки, таємні християни, охрестили його й наставили у вірі. Батько його, римський проконсул, помер, коли Димитрій досяг повноліття. Імператор Максиміан Галерій, що вступив на престол в 305 році, призначив Димитрія на місце батька володарем і воєводою Фесалонікійської області. Головним обов'язком Димитрія було захищати свою область від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.

Звичайно, імператорові незабаром донесли, що проконсул Димитрій - християнин. Вертаючись із походу проти сарматів (племен, що населяли причорноморські степи), Максиміан зупинився в Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій роздав своє майно убогим, а сам віддався молитві й посту. Імператор ув'язнив проконсула і почав розважати себе й жителів Солуня гладіаторськими боями в цирку. Християн розшукували й вели на арену. Відомий серед гладіаторів Лій легко долав лагідних християн у бою і, при загальному схваленні юрби, скидав їх на списи воїнів.

Юнак Нестор, з християн, відвідав Димитрія в в'язниці, і Димитрій благословив його на двобій з Лієм. Укріплений Богом Нестор здолав гордого гладіатора й кинув його на списи воїнів. Нестора повинні були нагородити, як переможця, але замість цього його стратили, як християнина.

За наказом імператора в'язнична варта простромила Димитрія списами в 306 році. Тіло великомученика Димитрія викинули на поживу звірям, але солуняни таємно поховали його в землі. Слуга Димитрія Лупп взяв криваву ризу й перстень мученика та почав ними зцілювати недужих. За це його також стратили. За правління імператора Костянтина Великого (324-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років було віднайдено його нетлінні мощі.

При гробі великомученика Димитрія відбувалися чуда та зцілення. Під час правління імператора Маврикія авари, що жили на Дону, оточили місто Солунь. Святий Димитрій з'явився на міській стіні, і 100-тисячне вороже військо кинулося втікати геть від міських стін. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Життєпис святого Димитрія оповідає, що він звільняв полонених від ярма невірних і допомагав їм досягти Солуня.

З VII століття при раці святого Димитрія почало текти запашне й чудотворне миро, про що писали сучасники. В XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: миро «за своєю властивістю не є водою, але густіше за неї, і не схоже на жодну з відомих нам речовин... Воно дивніше від будь-яких пахощів не лише штучних, але й від тих, що за природою створені Богом». З цієї причини великомученика Димитрія назвали "Димитрієм Мироточивим".