У день, коли свята Православна Церква згадує подію Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, напередодні, 26 вересня в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено уставні Богослужіння, а саме: Всенічну з Чином винесення Хреста.

 

 

У сам день свята, в понеділок, 27 вересня, було відслужено Божесвенну Літургію.

 

Фотолітопис богослужіння можна переглянути тут.

  Історія свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

 Гоніння на християн припинилися тільки на початку четвертого століття, за римського Імператора Костянтина Великого. Імператор Костянтин сам переконався в силі і славі хресного знамення Христового. Одного разу, напередодні вирішальної битви, він і все його військо побачили на небі знамення хреста, утвореного зі світла, з написом: "цим перемагай" (погрецьки: НІКА). Після цього наступної ночі імператорові явився Сам Ісус Христос з хрестом у руці і сказав, що цим знаменням він переможе ворога, і повелів зробити бойове знамено із зображенням святого хреста. Костянтин виконав повеління Боже і переміг ворога. Він прийняв християн під свій захист і проголосив віру Христову панівною (головною). Він скасував страту через розп'яття і видав закони на користь Церкви Христової. За свої заслуги та ревність у поширенні християнської віри Костянтин Великий з його матір'ю Єленою отримали назву святих царів рівноапостольних, тобто рівних апостолам.

 Рівноапостольний цар Костянтин побажав збудувати храми Божі на священних для християн місцях у Палестині (тобто на місцях народження, страждань, Воскресіння Господа Ісуса Христа та ін.) і знайти хрест, на якому був розіп'ятий Спаситель. Виконати бажання царя з великою радістю взялася його мати, св. рівноапостольна цариця Єлена.

 У 326 році цариця Єлена з цією метою вирушила до Єрусалима. Багато зусиль доклала вона, щоб знайти хрест Христів, бо недруги Христові сховали хрест, закопавши його в землю. Нарешті їй вказали на одного літнього юдея, на ім'я Іуда, який знав, де знаходиться хрест Господній. Після довгих розпитувань і умовлянь він показав місце. Виявилося, що святий хрест був укинутий у рів і завалений сміттям і землею, а зверху був збудований язичницький храм. Цариця Єлена наказала зруйнувати цю будівлю і знайти хрест.

 Коли розкопали рів, то знайшли в ньому три хрести й дощечку, що лежала окремо від них, з написом: "Ісус Назорей, Цар Юдейський". Потрібно було дізнатися, який з трьох хрестів є Хрест Спасителя. Єрусалимський патріарх (єпископ) Макарій і цариця Єлена твердо вірили і сподівалися, що Бог укаже на святий Хрест Спасителя.

 За порадою єпископа стали підносити хрести один за одним до однієї недужої жінки. Від двох хрестів не вчинилося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то вона вмить зцілилася. Трапилося так, що в цей час несли померлого для поховання. Тоді стали покладати хрести один за одним і на померлого; і коли поклали третій хрест, померлий ожив. У такий спосіб розпізнали Хрест Господній, через який Господь творив чудеса і показав животворчу силу Свого Хреста.

 Цариця Єлена, патріарх Макарій і люди, що були навколо них, з пошаною, радісно і побожно вклонилися Хресту Христовому і цілували його. Християни, довідавшись про цю велику подію, зібралися величезним натовпом до місця, де було знайдено Хрест Господній, усім хотілося прикластися до святого животворчого Хреста. Але оскільки через велику кількість людей усім це зробити було неможливо, то люди просили принаймні показати його. Тоді патріарх Макарій став на підвищеному місці і, щоб усім було видно, кілька разів воздвигав (піднімав) його. Народ же, бачачи Хрест Спасителя, кланявся і вигукував: "Господи, помилуй!"

 Св. рівноапостольні царі Костянтин і Єлена на місці поховання і Воскресіння Ісуса Христа збудували просторий і чудовий храм на честь Воскресіння Христового. Спорудили також храми на Елеонській горі, у Вифлеємі й у Февроні, біля дуба мамрійського.

 Цариця Єлена частину Хреста Господнього принесла своєму синові, царю Костянтину, а іншу частину залишила у Єрусалимі. Цей дорогоцінний залишок Хреста Христового і дотепер зберігається у храмі Воскресіння Христового.

 Після знайдення животворчого Хреста Господнього юдей Іуда, який вказав місцезнаходження Хреста, став християнином. Потім за доброчинне життя був рукопокладений на єпископа з ім'ям Киріака і призначений на кафедру Єрусалимського патріархату.

 Постраждав за Христа при Юліані Відступникові. Пам'ять св. священномученика Киріака відзначається 28 жовтня (10 листопада н. ст.).

 В пам'ять знайдення Хреста Христового і його воздвиження свята православна Церква установила свято Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього. Це свято віднесено до числа великих свят і відзначається 14 вересня (27 вересня н. ст.).

За всенічним богослужінням (на ранній) буває винесення хреста для поклоніння. Після великого славослів'я священик, облачившись у всі священицькі ризи і тримаючи над головою своєю св. хрест, прикрашений квітами, при співі "Святий Боже..." виносить його з вівтаря на середину храму і кладе на аналої. Під час триразового співання тропаря "Спаси, Господи, людей Твоїх..." священик кадить св. хрест. Потім під спів "Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо", - всі кланяються і цілують св. хрест. Прикрашається св. хрест зеленню і квітами на знак того, що через нього (тобто через страждання і смерть на ньому Спасителя) даровано нам вічне життя. В це свято треба постити, щоб поглибити благоговійний спогад про хресні страждання Спасителя.

Джерело: http://hram.lviv.ua/a-law-is-divine/1540-pripinennja-gonin.-vozdvizhennja-khresta.html

БОГОСЛУЖБОВІ СКАЗІВКИ СВЯТА

27 вересня, понеділок, седмиця 19-та після П'ятдесятниці (рядове ап. і єв. читання 11-ї седмиці).

ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО. Кончина свт. Іоана Золотоустого (407).

Лiснiнської iкони Божої Матерi (1683).

Утр. - Ін., 42 зач. (від половини), ХІІ, 28-36.

Лiт. - 1 Кор., 125 зач., І, 18-24. Ін., 60 зач., ХІХ, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35.

День пісний.

Перед всенічною прикрашений квітами хрест переноситься з жертовника на престол (за чином Хрестопоклонної недiлi).

На утрені величання: "Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, i шануємо Хрест Твiй чесний, нимже спас нас від роботи ворожої". Після читання Євангелія співається "Воскресіння Христове бачивши...". Замiсть "Чеснiйшу..." - "Величай, душе моя, пречесний Хрест Господній". Пiсля великого славослiв'я хрест виноситься на середину храму і, за благословенням єпархіального архиєрея, воздвигається за особливим чином (Типiкон, 14 вересня; Мiнея Святкова, 1970). На лiтургiї антифони свята, вхiдне: "Возносьте Господа Бога нашого i поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе".

З цього дня на архиєрейській Літургії та в седмичні дні після входу до віддання святаспівається: "Прийдіть, поклонімось... спаси нас, Сину Божий, що плоттю розіп'явся, співаючих Тобі Алилуя". Замiсть Трисвятого - "Хресту Твоєму...". Замiсть "Достойно..." - "Величай, душе...", "Таємний Ти, Богородице, рай..." (до вiддання). Хрест залишається посеред храму до віддання свята.

Увечерi в свято вiдправляється вечiрня зі входом i великим прокимном: "Бог наш на небі і на землі...".