У Чернівецькому національному університеті, що розташовується, зокрема, у приміщеннях колишньої резиденції митрополитів Буковини та Далмації, відновлено діяльність домової церкви. (Вона функціонувала протягом восьми десятиліть, із другої половини XIX століття до середини XX-го.) Крім того, її частково реставровано. Це - великий плюс у справі збереження архітектурних пам'яток нашого міста. Особливо з огляду на той факт, що резиденція претендує на входження до списку всесвітньої культурної спадщини. Аби дізнатися про подробиці цієї важливої події, ми поспішили на філософсько-теологічний факультет, де, власне, і зародилась думка про ревіталізацію храму Івана Сучавського.

- Із приходом у наш край радянської влади в домовій церкві резиденції буковинських митрополитів, що споконвічно була атрибутом представника вищої церковної ієрархії, тривалий час розташовувались музеї, здебільшого етнографічного характеру, - інформує декан ФТФ Василь Балух. - Назріла потреба відновити логіку речей. Щоправда, був і прагматичний момент - бажання створити своєрідну фахову лабораторію для студентів-теологів. Нашу ідею повернути храму його призначення із розумінням сприйняв ректор. Більше того, Степан Васильович взявся активно нам допомагати. І теперішній результат значною мірою досягнуто завдяки його особистим зусиллям. Велику практичну допомогу реставраторам надав і проректор Іван Манолійович Григоращук. Почали з пошуку матеріалів автентичного вигляду цієї церкви, тобто як вона виглядала спочатку. Отець Микола Щербань заді-яв Інтернет, але той нічого суттєвого не видав. За відсутності першоджерел вигляду іконостасу, запрошений до реставрації відомий майстер Іван Терен виготовив власний проект його створення. І коли вже цей проект було погоджено у патріарха Філарета, а потім почали зварювати каркас, екскурсовод по резиденції сказала Івану Іларіоновичу, що в архіві Фонду Йозефа Главки є фотографія автентичного іконостасу. В той час у Празі саме відбувалися урочистості з нагоди сотих роковин видатного архітектора. За-просили туди й ректора ЧНУ. Так з'явилася нагода побувати в архіві. Степан Мельничук зробив кольорову копію фотофіксації і привіз її у Чернівці. Світлина виявилася дуже невиразною, виглядала, швидше, як скупчення плям. Навіть священикам, озброєним лупою, важко було розібратися, де яка ікона. Врешті вийшли на варіант, максимально наближений до автентичного. Оскільки йшлося про оригінал, реставратор відмовився від власного проекту, про що повідомив і керівництво університету. Довелося пану ректору знову їхати до Києва. Його Святість сприйняв внесення змін до проекту цілком позитивно, розуміючи принциповість питання. Загалом ревіталізація відбувалась майже два роки, хоча суто реставраційні роботи тривали півроку. Затримка сталася через необхідність капітально відремонтувати дах, який сильно протікав і міг звести труди майстрів нанівець.

- Приступаючи до відновлювальних робіт, пам'ятали мудрий вислів "Не нашкодь!" - розповідає безпосередній опікун реставрації Іваносучавського храму отець Микола Щербань. - Дуже вдячні фахівцям міської служби охорони культурної спадщини, які дали низку цінних порад щодо правил реставрації пам'яток. Відповідно до їхніх рекомендацій не чіпали стіни і підлогу. "Не можна збивати штукатурку, бо, ймовірно, під нею - фрагментарно зберігся фресковий розпис." Його елементи є у вівтарній частині храму - розміром 50 см / 70 см та 20 см /30 см - ще з радянських часів. І навіть не були забілені! Певно, завдяки радіатору, що розташовувався в тому місці. Іконопису там немає, йдеться ви-ключно про орнаментальні зображення. Стіни церкви, на вимогу пам'яткоохоронців, лише побілено вапняно-крейдяним розчином.

«МИНУВ ЧАС, КОЛИ У ХРАМАХ ВЛАШТОВУВАЛИ МУЗЕЇ»

Аби оживити абстрактну розмову, отець Микола супроводжує нас до відновленого храму. Через засніжене подвір'я ЧНУ неквапно йдемо у напрямі вхідних дверей центрального корпусу. Свіже морозне повітря не тільки холодить, а й, здається,очищує розум від сміття мирської суєти. Налаштовуємось на зустріч зі святістю.

- Будівництво домової церкви в резиденції буковинських митрополитів розпочиналось із каплички, присвяченої Івану Новому-Сучавському. Власне, і весь цей архітектурний комплекс будувався після каплички. Така інформація зафіксована в архівах, - утаєм-ничено починає розповідати настоятель. - Тому певний час я був упевнений, що йдеться лише про каплицю. Коли ж приїхав сюди, в Чернівці, і побачив, що насправді це - повноцінний богослужбовий храм, включений до складу комплексу резиденції, дуже здивувався. І то був лише початок. От візьмімо візуальний аспект. Університетська гора - найвища точка старих Чернівців. Церква, присвячена покровителю Буковини, де-факто знаходиться над усіма іншими престолами в нашому місті. І в цьому, переконаний Микола Щербань, є також авторський задум Главки. По-друге, домова церква розташовується у центральному корпусі резиденції, звідки здійснюється адміністративне керування митрополією. Безперечно, це - не випадковість.

- Якщо відштовхуватись від того, що домова церква є частиною комплексу - шедеврально красивого, - продовжує захоплювати увагу священик, - то можна уявити, як виглядала вона сама!.. У цей час, піднявшись на другий поверх правого крила колишньої резиденції, ми зупинились перед 225-ю аудиторією. На дверях - скромна табличка із написом "Храм Івана Нового-Сучавського". За мить потрапляємо всередину. У вічі одразу впадає розкішне панікадило, яке закриває центральну частину іконостасу.

- Так, треба трохи його підняти, - погоджується отець Микола, вловивши нюанс наших поглядів. - Виробник (Тернопільський завод електросвітильників "Ватра" - авт.) обіцяв поправити. Прямуємо на поклін престольній іконі. М'яким серпанком душу оповиває умиротворення. Кілька кроків праворуч - і хвиля енергії, випромінюваної Пресвятою Трійцею, ледве не збиває з ніг! Оговтавшись, підступаємо ближче, аби роздивитись іконостас. Які соковиті кольори! А лики святих - мов живі. Навіть дилетант відчуває: зроблено високо-професійно. З'ясовуємо, що образи написано чернівецьким художником Іваном Онуфреївим. Яка в них виразність погляду, досконалість пропорцій!.. Талант! Помножений на працю до сьомого поту, на безсонні ночі в муках творчості...

- Ісус на троні розроблявся у п'яти варіантах, - розповідає керівник реставраційних робіт, відомий буковинський різьбяр Іван Терен. - Один із них був представлений на виставці, присвяченій 70-річчю Чернівецької області, й отримав схвальні відгуки глядачів. Як пересічних, так і митців. Його ми й обрали базовим. А взагалі, на цьому іконо-стасі немає нічого випадкового. Все робилося у загальному стилі резиденції. Переважну більшість сюжетно-портретних зображень створено за прикладом іконостасу храму Трьох Святителів (семінарської церкви). При цьому доводилось постійно узгоджувати їх з настоятелем та іншими досвідченими священиками. А декор - різьблення - я розробляв на основі оздоблювальних елементів різних частин цього архітектурного ансамблю. У робочому альбомі Івана Іларіоновича - десятки фотофіксацій. Музика у камені: хрести, "сонечка", квіти, смерічки, бук... Майже всі вони втілені у відновленому іконостасі. Хто автор автентичного, наразі невідомо. Є думка, що це міг бути той же майстер, який створив і вівтар у храмі Трьох Святителів, - народний художник Бучевський. Але однозначно стверджувати не можна. Тим більше, що Трисвятительська церква побудована пізніше, приблизно на 15-20 років. Залишається таємницею і те, куди автентичний іконостас подів-ся. Він зник після пожежі 1944 року, коли згоріла ледве не вся резиденція. (Майже всі фрески, які прикрашали будівлю всередині, втрачено. Одна єдина залишилась на другому поверсі, біля приймальні проректорів.) У центральному корпусі вогонь не зачепив лише приміщення, де тепер розташовуються кабінет ректора і його приймальня, а також домову церкву завдяки їхнім цегляним перекриттям. Тому іконостас не повинен був постраждати. Десь він є... За припущеннями неофіційних джерел, його могли вивезти - разом із настінними іконами, священними книгами, рукописами та церковним начинням - до Румунії, коли вслід за військами окупантів Чернівці покидав тодішній митрополит Тит (Симедря). Імовірно, й сама пожежа могла бути влаштована виключно з мародерською метою. Втім, ініціювати пограбування могли і нецерковні особи, приміром хтось із мо-жновладців. Реальним є варіант, що іваносучавські раритети осіли у приватних колекціях. Ба, навіть мі-сцевих. Та це - лише припущення. На сьогодні керівництво філософсько-теологічного факультету поступово, але наполегливо працює над оновленням інтер'єру домової митрополичої церкви. Іконостас - тільки частина цієї об'ємної роботи. У планах - реставрація настінних розписів, підлоги (Кажуть, під паркетом повинна бути мозаїка. Крім того, як нещодавно з'ясувалося, поверхом нижче є ще одна домова церква. І вона теж потребує реставрації.) На це потрібні величезні кошти. Хіба посприяє ЮНЕСКО. Зрозуміло, після того як об'єкт номінації набуде реального статусу. Перспективи вимальовуються позитивні. Принаймні з огляду на враження експерта ЮНЕСКО, який приїздив до Чернівців минулої осені спеціально для огляду номінанта. Йожеф Штульц обі-йшов усі приміщення резиденції, уважно придивляючись до кожної деталі інтер'єру. В силу службових обов'язків змушений зберігати нейтральний вираз обличчя, він все-таки не зміг приховати щирої симпатії: архітектурний шедевр Главки збережено досить добре. Схвальні відгуки на свою адресу отримали й реставратори домової церкви.

- Пан експерт уже повинен був подати свої висновки до комісії ЮНЕСКО. Тож чекаємо на її вердикт... - у голосі ректора простежуються ледве помітні нотки тривоги, адже серед членів комісії є окремі люди, котрі донедавна навіть не чули про Чернівці. - Але ми намагаємося "лобіювати" наші інтереси, поширюючи відомості про столицю Буковини як через офіційні інформканали, так і через приватних осіб. До 135-річчя створення Черні-вецького університету домову церк-ву в резиденції буковинських митрополитів освятили. Відтоді вона діюча. Як і належить храму. Сюди приходять на свої практичні заняття не лише студенти-теологи (їх на факультеті - близько дев'яноста), а й інші спудеї, найчастіше, як помічено, - із факультету іноземних мов. Ідуть помолитися, попросити у Всевишнього удачі на іспитах чи просто постояти в тиші, зібратися з думками...

...Більш ніж століття тому тут усамітнювався для молитовного подвигу митрополит Євген Гакман, для якого й було збудовано резиденцію. Після нього церква Івана Сучавського надавала духовний прихисток ще дванадцятьом очільникам православної митрополії Буковини. Останнім у її стінах господарював єпископ Феодосій (до чернецтва - Єфимій Ковернинський). Незважаючи на те що первинна ідея домової церкви - надати архієрею можливість для особистої молитви, проект Іваносучавського храму передбачав доволі велику площу, аби за потреби до Його Високопреосвященства могли б приєднатися й інші особи. Тож у цьому приміщенні вільно поміщається добра сотня чоловік. Ціла релігійна громада.

...Тепер нас лише семеро. Включаючи молодих теологів, які разом із сутінками за церковними вікнами увійшли до храму звершити вечірнє богослужіння. Запалені свічі по-новому розкривають красу ликів Святих, розчулюють закам'яніле людське серце. Перед невидимо присутнім живим Богом не скажеш неправди, відкинеш лукаві поми-сли, даси обітницю доброчинства. Підкріплені силою віри, виходимо з храму. Але він залишається у наших душах. Під час церемонії освячення Іваносучавської домової церкви митрополит Львівський і Сокальський Димитрій зауважив: "Можливо, ми вповні навіть не уявляємо, яка честь випала нашому поколінню - будувати й відбудовувати храми, а не закривати й руйнувати їх..."

Валентина КУКУРУДЗ

Фото автора

та Володимира БОРИСОВА

Замість епілогу

Під час церемонії освячення Іваносучавської домової церкви митрополит Львівський і Сокальський Димитрій зауважив: "Можливо, ми вповні навіть не уявляємо, яка честь випала нашому поколінню - будувати й відбудовувати храми, а не закривати й руйнувати їх..."

Джерело: Газета «ЧЕРНІВЦІ»