Неділя 5-та після Пасхи, про самарянку.Перенесення мощей святителя i чудотворця Миколая з Мир Лiкiйських у м. Бар (1087).

Прор. Ісайї (VIII ст. до Р.Х.). Мч. Христофора (бл. 250). Прп. Шіо Мгвімського (VI, Груз.).

 Уставні особливості:

Глас 4.

Утр. – Єв. 7-ме: Ін., 63 зач., ХХ, 1–10.

Літ. – Діян., 28 зач., ХІ, 19–26, 29–30. Ін., 12 зач., ІV, 5–42.

Свт.: Євр., 335 зач., ХІІІ, 17–21. Лк., 24 зач., VI, 17–23.

Співається служба воскресна, самарянки і  свт. Миколая за 2-ю Марковою главою Типікону під  8 травня: “Якщо припаде ап. Іоана Богослова в Неділю про самарянку” ).

На великій вечірні на “Господи, взиваю” стихири воскресні 3, самарянки 3 і святителю 4. “Слава самарянки, “І нині” – богородичний догматик. На стиховні стихира воскресна і стихири Пасхи з їх приспівами. “Слава” святителю, “І нині” – свята. На утрені на “Бог Господь” тропар воскресний двічі, “Слава” святителю,: “І нині” Богородичний. Канон Пасхи з ірмосом і богородичним на 6, святителю на 4, Тріоді на 4. Катавасія “Воскресіння день...”. Після 3-ї пісні кондак і ірмос святителю, “Слава і нині” свята, після 6-ї – кондак і ікос свята. Світильний Пасхи, “Слава” святителю, “І нині” свята. На хвалітних стихири воскресні 4, святителю 4, “Слава” святителю, “І нині” – “Преблагословенна єси...”. Перед 1-м часом євангельська стихира. На Літургії після входу тропарі воскресний і святителю, “Слава” – кондак святителю, “І нині” свята. Прокимен, Апостол, Алилуарій, Євангеліє і причасний воскресний і святителю.

Напередодні, у суботу 21 травня 2011 року, в університетському храмі Трьох Святителів

було відслужено Всенічне бдіння. Богослужіння очолив другий священик храму Миколай Лагодич у

співслужінні свящ. Богдана Сливки, та дияк. Іоанна Шубина.

У сам день свята богослужіння очолив завідувач Богословського відділення прот. Миколай

Щербань у співслужінні свящ. Миколая Лагодича, свящ. Богдана Сливки, свящ. Романа Лазарука

та дияк. Іоанна Шубина.

За Божественною Літургією велика кількість вірян сподобились причаститися Пречистого Тіла та

Крові Господа нашого Ісуса Христа.

Богослужіння завершилося уставним многоліттям.

Фотолітопис Богослужіння цього недільного дня можна переглянути тут.

Історія свята перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських у місто Бар (1087).

У XI столітті грецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх жителів, і супроводжували свої жорстокості образою святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани робили замах знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом.

 У 792 році каліф Аарон Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда розграбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд вирушив до Мир Лікійських з наміром зламати гробницю святителя Миколая. Але замість неї він зламав іншу, що стояла поряд з гробницею Святителя. Ледве святотатці встигли це зробити, як на морі піднялася страшна буря і майже всі судна були розбиті.

Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але і західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

У 1087 році барські і венеціанські купці вирушили до Антіохії з метою торгівлі. І ті й інші припускали на зворотному шляху викрасти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. У цей намір жителі міста Бар випередили венеціанців і першими висадилися в Мирах. Вперед були послані двоє людей, які, повернувшись, повідомили, що в місті - все тихо, а в церкві, де покоїться найбільша святиня, вони зустріли тільки чотирьох ченців. Негайно 47 чоловік, озброївшись, вирушили до храму святителя Миколая, ченці-вартові, нічого не підозрюючи, вказали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужинців помазували миром від мощей святителя. Монах розповів при цьому про явлення напередодні святителя Миколая одному старцю. У цьому видінні Святитель наказував дбайливіше зберігати його мощі. Ця розповідь надихнула барян; вони побачили для себе в цьому явленні зволення і немов би вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри й запропонували їм викуп - 300 золотих монет. Сторожа відмовилася від грошей і хотіла сповістити жителів про імовірну небезпеку. Але прибульці зв'язали їх і поставили біля дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким стояла гробниця з мощами. У цій справі особливою ретельністю відрізнявся юнак Матвій, який бажав якомога швидше виявити мощі Святителя. У нетерпінні він розбив кришку і баряни побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Співвітчизники барян, пресвітери Луп і Дрого, здійснили літію, після якої Матвій став витягувати з переповненого миром саркофага мощі Святителя. Це відбувалося 20 квітня 1087.

Зважаючи на відсутність ковчегу, пресвітер Дрого загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель. Звільнені монахи повідомили місту сумну звістку про викрадення іноземцями мощей Чудотворця. Натовп народу зібрався на березі, але було пізно ...

21 травня кораблі прибули до міста Бар, і радісна звістка миттєво облетіла все місто. Наступного дня, 22 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була побудована церква в ім'я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Подія, пов'язана з перенесенням мощей святителя Миколая, викликала особливе шанування Чудотворця і ознаменувалося встановленням особливого свята 22 травня. Спочатку свято перенесення мощей святителя Миколая відзначався тільки жителями італійського міста Бар. В інших країнах Християнського Сходу й Заходу воно не було прийняте, не дивлячись на те, що про перенесення мощей було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим середньовіччю звичаю вшанування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам'яті, тому що втрата мощей Святителя була для неї сумною подією.

Руською Православною Церквою святкування пам'яті перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Бар 22 травня встановлено незабаром після 1087 на основі глибокого, вже зміцнілого шанування руським народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно з прийняттям християнства. Слава про чудотворення, явлені Святителем на землі і на морі, були широко відомі українському народові. Їх невичерпна сила і велика кількість свідчить про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-благодійника, став особливо дорогий серцю українців, тому що він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу. Незліченними чудотворіннями ознаменувалася віра українського народу в невичерпну допомогу Угодника Божого.