«ПАМ’ЯТІ ДРУГА!» 24 жовтня 2011 року виповнилося 40 днів з дня трагічної загибелі студента-філософа Шайтана Віталія. З приводу цієї події в університетському храмі Трьох Святителів було звершено панахиду за упокій Віталія. Заупокійне богослужіння, у супроводі хору студентів-теологів, відслужив другий священик Трьохсвятительського храму Микола Лагодич. У кінці панахиди, отець Миколай звернувся до присутніх викладачів та студентів філософсько-теологічного факультету з словом повчання та співчуття. Півтори місяця тому у соціальній мережі Віталій залишив своє останнє повідомлення: «Все вирішено… кожен вчинок людини мусить відповідати за себе!!!» Це слова, які він розмістив на власній сторінці Вконтакті 19 серпня 2011 року о 13год. 33хв. На превеликий жаль, вони стали останніми у великому ланцюгу його філософських сентенцій і суто людських спостережень та думок про життя. Бо вже в опівночі з 19 на 20 серпня його уста замкнуться, очі закриються, а мозок перестане не лише продукувати думки та осмислювати те, що встиг він пізнати своїм допитливим розумом за двадцять з половиною літ, а й забезпечувати його життєдіяльність назавжди. Повертаючись на власному автомобілі додому з Могильова–Подільського у с.Серибринець, не впоравшись з кермуванням, на великій швидкості він з’їхав на узбіччя дороги і перекинувся за 200 метрів від дому. Аварія сталася о пів на другу ночі.  У Віталіка сильно постраждала голова, від чого він потрапив у кому. Батьки, рідні, друзі та лікарі робили все, щоб повернути його до життя. Однак воля Божа була іншою… На ранок 15 вересня його серце битися перестало, а за добу до того – відмовив мозок. Ця трагедія, що обірвала на двадцять першому році життя сина-первістка, друга, колегу сколихнула не лише усю сільську громаду. З ним прощалися всі від малого, до великого: похоронна процесія розтягнулася на кілометри, зупиняючись біля кожного життєво важливого у селі об’єкта – школи, лікарні, пошти, магазину, будинку культури тощо. Їй назустріч виходили селяни, вчителі, медики, листоноші, продавці та підприємці – усі хотіли віддати останню шану своєму односельцю, який так рано пішов із життя. На похорони з’їхалися десятки людей з багатьох навколишніх сіл (Грабарівки, Серебрії, Немії, Кукавки, Вендичан та ін.), районного центру (Могильова-Подільського) та Чернівці, де Віталік останні чотири роки студіював філософію у Чернівецькому національному університеті. У червні 2011 р. Шайтан Віталій отримав диплом бакалавра філософії, а в липні, успішно склавши вступні випробування, був зарахований на денну форму навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», однак приступити до навчання і зустрітися зі своїми однокурсниками у стінах рідної Alma Mater йому не судилося. Віталік прожив коротке життя, він міг би ще багато чого досягнути в житті, бо мав для цього великі можливості і потенціал, однак навіть того, що він встиг зробити за свої двадцять з половиною років, достатньо, щоб пам'ять про нього була завжди у наших душах і передавалася «з роду в рід», від серця до серця. Батьки і надалі линутимуть думками й почуттями до свого люблячого та слухняного сина, а для меншого братика Юри – він був і залишиться не просто старшим, а взірцем для наслідування та надійною духовною опорою, для нас же всіх – щирим і вірним другом, добрим порадником, що завжди готовий і вислухати, і прийти на допомогу. Віталік відійшов у кращі світи, але духовно він завжди разом з нами і, бачачи наші смуток і молитовні зітхання, як і тоді, коли був між нами розраджує нас словами: “Немає такого болю, не має такого страждання чи то тілесного, чи то душевного, які не послабив би час і не зцілила би смерть!” Прес-служба Богословського відділення
|