11 листопада 2011 р. у приміщенні Чернівецького краєзнавчого музею відбулася перша виставка, присвячена жертвам концтабору Дахау (1933–1945 р.). На відкриття виставки та вшанування пам’яті загиблих, були запрошені представники місцевої влади, духовенства та викладачів ЧНУ ім. Ю.Федьковича. Богословське відділення представляла делегація на чолі із методистом відділення доц. свящ. Миколаєм Лагодичем.

 

Активістами у організації виставки стали учасники ансамблю Богословського відділення ,,Менестрель”, які виконали ряд духовних та народних музичних творів, а саме: ,,Ave Maria” латинською мовою, виконав соліст ансамблю – Олександр Марчук, ,,Святий Боже” музика Петра Ілліча Чайковського, ,,Отче наш” музика Миколая Миколайовича Кедрова, ,,Благослови, душе моя, Господа” музика Кирила Григоровича Стеценка та ,,Гей, пливе кача” українська народна пісня, обробка вокальної формації "Пікардійська терція". 

 

 В експозиції представлені матеріали, що висвітлюють долю  колишніх в’язнів фашистського концтабору Дахау. Концтабори  були  одним із найжахливіших знарядь  Третього Рейху, призначених для  ізоляції непокірних та примусу їх до рабської праці. Їх налічувалося понад  1630! В них загинуло понад 10 мільйонів людей!

 

 

 

За матеріалами виставки, у роки війни у фашистське рабство із числа цивільного населення України були примусово вивезені понад 2, 4 мільйона людей. На запитання, скільки з них не повернулися на Батьківщину, скільки загинули від непосильної каторжної праці й поховані у чужій землі, скільки з димом крематоріїв  злетіли у чуже небо – відповіді немає!

 

 

 

 – Нинішні і прийдешні покоління  повинні знати про жахи  Освенцима, Дахау, Майданека, Равенсбрюка  та інших концтаборів, про їхні газові камери і душегубки, спеціальні крематорії, катування. Мусимо пам’ятати про це, щоб  не допустити його повторення, – прокоментував подію свящ. Микола Лагодич – люди, перебуваючи  там, втрачали власні імена, їх перетворювали на безмовних рабів і  зазначали під номерами. Але у них є власні імена! І повернути їх – наш синівський обов’язок. Тим, хто не дожив до наших днів, – наша шана,  і тим, хто ще тримається  у строю, – сердечна опіка.

 

Богословського відділення