23 квітня 2012 року в Палаці "Академічний" відбувся вечір пам"яті проф. Б.Мількова (1932-2009). Борис Олегович був не тільки видатним науковцем, хірургом, але, як виходець із священичої сім"ї, він був глибоковіруючою людиною. Впродовж останніх років свого життя він був постійним прихожанином Трьохсвятительського університетського  храму.

Пам"ятний захід відкрив доц. прот. Микола Щербань, який у своєму слові до високоповажного зібрання розповів про блаженної пам"яті Б.О. Мількова.

Пропонуємо до уваги наших читачів некторог Б.О. Мількова.

Восьмого червня 2009 року перестало битися серце Бориса Олеговича Мількова – вченого хірурга, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук, професора кафедри хірургії Буковинського державного медичного університету, голови Чернівецького обласного наукового товариства хірургів та Буковинської крайової організації Всеукраїнського лікарського товариства, лауреата премій імені Володимира Залозецького та Юрія Федьковича.

Народився Борис Олегович 2 квітня 1932 року в м. Холм Люблінської області (Польща) у православній з прадідів, інтелігентній у четвертому поколінні родині священиків.Один з його прадідів-священиків закінчив математичний факультет Віденського університету, дідусі були настоятелями кафедрального собору в м. Луцьк, мали вищі церковн
і нагороди. Батьки Бориса Олеговича закінчили Варшавський університет: батько – богословський факультет, мати – факультет іноземних мов. Батько здобув ступінь магістра богослов'я, захистив дисертацію і викладав релігію у школах та гімназіях міста. Велика Вітчизняна війна наклала свій відбиток і на родину Мількових. Разом з батьками 1945 року Борис Мільков переїжджає на Україну в м. Бердянськ, де закінчує середню школу. 1950 року успішно складає вступні іспити на лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту. Вже студентом Борис Мільков відчув потяг до хірургії. На роботу в хірургічному гуртку його рекомендував відомий хірург, завідувач кафедри факультетської хірургії Дніпропетровського медінституту, заслужений діяч науки і техніки УРСР, професор М.О.Кімбаровський.

Навчання Борису Олеговичу давалося досить легко, іспити складав, в основному, на "відмінно", а добрий гумор, весела та доброзичлива вдача завжди згуртовували навколо нього однодумців. Свій вільний час у роки навчання віддавав спорту. Бокс, штанга, веслування на байдарках – улюблені види спорту Бориса Олеговича. Неодноразово на Всесоюзних змаганнях, на першість України, спортивних товариств "Медик" та "Буревісник" він виборював призові місця.

Після закінчення Дніпропетровського медінституту (1956) Б.О.Мількова направили на роботу хірургом медсанчастини рудника "Інгулець" Широківського району Дніпропетровської області. Перші етапи становлення Бориса Олеговича як клініциста утверджувалися в інтенсивній праці в хірургічному відділенні, кабінеті поліклініки, секційній моргу, над хірургічною літературою. Нерідко виникала потреба спускатися в шахти для надання невідкладної медичної допомоги постраждалим. Робота за сумісництвом на посаді патологоанатома давала молодому хірургу можливість відшліфовувати техніку оперативних втручань на трупах. Вже в перші роки самостійної практичної роботи в медичних журналах з'являються наукові статті хірурга Б.О.Мількова, в яких він ділився власними неординарними спостереженнями, результатами клінічних досліджень. Ці перші спроби аналізувати, узагальнювати розрізнені випадки, зводити їх до певної закономірності були початковими сходинками становлення Бориса Олеговича як хірурга-науковця.

У 1960 році Б.О.Мільков вступає до клінічної ординатури при Інституті грудної хірургії АМН СРСР (Москва). Навчання дало йому змогу оволодіти широким діапазоном оперативних втручань на серці, легенях, стравоході та межистінні, визначило подальший напрямок його практичної діяльності та наукового пошуку. Після закінчення клінічної ординатури працював спочатку ординатором, а потім завідувачем обласного торакального відділення 16-ї міської лікарні м. Дніпропетровськ, де здебільшого під місцевою анестезією виконував складні оперативні втручання на серці, легенях та стравоході. Відсутність реанімаційного відділення змусило його оволодіти навичками інтенсивної терапії та реанімації. Тут були і радість перемог, і переживання власного безсилля перед підступністю хвороби, і щасливі очі хворих, що одужали, і сльози родичів померлих.

У 1967 році Борис Олегович захищає кандидатську дисертацію "Спонтанный пневмоторакс у практически здоровых людей". З 1969 року працює у Дніпропетровському медінституті, спочатку асистентом кафедри госпітальної хірургії № 2, яку очолював заслужений діяч науки і техніки УРСР, видатний вчений, професор Д.П.Чухрієнко – – вчитель
та наставник Бориса Олеговича, а згодом – доцентом цієї кафедри. Плідна робота у багатопрофільній клініці, бажання дійти до суті, використати нестандартні підходи до вирішення актуальних проблем дали свої результати.
Згодом йому присвоюють вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю "Хірургія". Б.О.Мільков захистив докторську
дисертацію "Закрытая травма груди" (1975), в якій узагальнено результати лікування понад 4 тисяч хворих, запропоновано низку оригінальних методів діагностики та лікування.

У 1978 році його обирають на посаду професора кафедри госпітальної хірургії. Екстраординарна ситуація, в якій Борис Олегович нестандартними методами відстоював свою честь і гідність, змусила його 1979 року переїхати на роботу в Чернівецький медичний інститут. Буковина зустріла професора Б.О.Мількова мальовничими краєвидами і гостинними людьми. Борис Олегович відразу закохався в наш мальовничий край. Саме на Буковині він по-справжньому зміг реалізувати себе як талановитий організатор, видатний науковець і прекрасний багатопрофільний хірург. З 1979 по 1980 рік працював професором кафедри факультетської хірургії, а з 1980 року його призначено завідувачем. Впродовж 17 років професор Б.О.Мільков очолював цю провідну хірургічну клініку. За цей період він згуртував колектив, на високому рівні організував навчальну та науково-практичну діяльність. Під його керівництвом розроблялися актуальні проблеми торакальної та абдомінальної хірургії.

Борис Олегович організував торакальне відділення факультетської клініки, де впроваджував науково обґрунтовані підходи до лікування хворих з поєднаними травмами грудної клітки, нові методи оперативного лікування хворих на емпієму плеври, профілактики післяопераційних ускладнень. Як прояв вищої хірургічної майстерності співробітники
згадують виконані професором Б.О.Мільковим торакопластики з резекцією 9-10 ребер та лопатки. За цією тематикою під його керівництвом виконані 3 кандидатські дисертації, видані монографії "Закрытые повреждения органов грудной клетки" (1982) та "Неотложная торакальная хирургия" (1989). Професор Б.О.Мільков стояв у витоків проктологічного відділення клініки, де під його патронатом почали виконуватися найскладніші проктологічні операції. Вагомим внеском у хірургію професора Б.О.Мількова є розробка питань діагностики, клініки та лікування гострої патології органів черевної порожнини. Ним запропоновані інформативні методи ранньої діагностики запальних процесів очеревинної порожнини з використанням тепло- та термометрії, електрофізіологічних показників та біологічних проб. Вченим удосконалена класифікація гострого перитоніту, досліджені нові аспекти патогенезу та можливості діагностики різних його форм, уточнені показання до виконання різноманітних оперативних втручань, вперше запропоновано використовувати повторні розкриття черевної порожнини ("запрограмована лапараперція"). Останній метод знайшов широке застосування не тільки на Буковині та Україні, а й далеко за їх межами. Широке
впровадження лапараперції у практику дало можливість переглянути застарілу хірургічну тактику при розповсюдженому перитоніті, поліпшити результати лікування таких хворих. За цією проблемою захищено 3 докторські та 11 кандидатських дисертацій, видані монографії "Острый гнойный перитонит" (1997), "Перитоніт як ускладнення гострого холециститу" (2000), "Місцевий перитоніт" (2001), "Біліарний перитоніт" (2003). Велику увагу Борис Олегович приділяв підготовці наукових кадрів. Під його керівництвом захищено 3 докторські та 14 кандидатських дисертацій. Вагомим є внесок професора Б.О.Мількова в організацію навчального процесу. Він одним із перших почав читати лекції українською мовою, які користувалися великою популярністю серед студентства та практичних лікарів. За його редакцією видано чимало навчальних посібників: "Хирургические манипуляции" (1982,
1985), "Клинические задачи" (1987), "Хирургическая практика" (1988), "Соединение тканей в хирургии" (1991).

Широкою популярністю серед студентів користується його книга "Размышления хирурга" (1993), яка є своєрідним вступом у хірургічну спеціальність, філософським трактатом про морально-етичні засади хірургії. Поєднання різнобічних наукових інтересів з розумінням завдань практичної охорони здоров'я дозволило Борису Олеговичу упродовж 12 років працювати проректором з лікувальної роботи, впровадити в практичну медицину чимало наукових розробок. Практичним лікарям добре відома його монографія "Неотложная хирургическая помощь в условиях сельской врачебной амбулатории" (1987). Наукові доробки Бориса Олеговича, присвячені різноманітним напрямкам хірургії, викладені у понад 340 друкованих працях. Він є автором 18 винаходів, 14 інформаційних листів МОЗ України. За його редакцією вийшла серія збірників матеріалів науковопрактичних конференцій, що проводилися Чернівецьким обласним науковим товариством хірургів, незмінним головою якого він був упродовж 20 років.

Борис Олегович був організатором та учасником багатьох наукових форумів з актуальних питань хірургії та охорони здоров'я. Про визнання професора Б.О.Мількова як авторитетного хірурга і вченого свідчить його участь у міжнародних конгресах, які проводилися в Австрії, Польщі, Молдові, Росії. Він головував на пленарних засіданнях І-го та ІІ-го з'їздів хірургів України, був членом правління Асоціації хірургів України, членом редакційних рад журналів "Буковинський медичний вісник", "Українські медичні вісті" (Київ), офіційним опонентом по захисту докторських та кандидатських дисертацій на засіданнях спеціалізованих вчених рад Києва, Харкова, Львова, Тернополя, Кишинева (Молдова), Ярославля (Росія). Професору Б.О.Мількову був властивий ще один надзвичайний дар, який можна визначити як глибока релігійність. І це не просто слова... Віра в Бога для Бориса Олеговича –
це його життя, пошук душі, справжнє почуття, яке відчувалося у кожній клітині його єства. Багато книг він присвятив проблемам релігії, духовному вихованню молоді. Одна з
них – "Мое видение Бога" (1995) – стала відомою далеко за межами Буковини. Про гуманність та доброту Бориса Олеговича свідчить його батьківська опіка дітей-сиріт з дитячого будинку м. Чернівці. Професор Б.О.Мільков нагороджений численними відзнаками: "Відмінник охорони здоров'я", "Изобретатель СССР", почесним значком Вищої школи СРСР "За отличные успехи в роботе", дипломом Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР. Різноплановий, насичений і далеко непростий життєвий шлях пройшла ця неординарна особистість, яка ще за життя стала легендою. Були злети і падіння, які він сприймав з властивою йому мудрістю, були досягнення і невдачі, відданість друзів, колег та учнів. Але при всіх життєвих ситуаціях він залишався Особистістю, Людиною, повної гідності, впевненості в собі, у правильності власних переконань та вчинків. Бориса Олеговича Мількова не стало. Пішла з життя людина, яка стала уособленням цілої епохи становлення, розвитку, прогресу та розквіту сучасної хірургії, її технічного переоснащення та філософської переоцінки.

Не стало Вчителя, Наставника, не стало тієї духовної хірургічної Мекки, до якої хотілося приходити, яку хотілося відчувати, з якою хотілося радитися навіть подумки. Хірурги такого рівня не помирають, бо живуть їхні ідеї, розробки, методи і ті, кого вони повертали до життя!

Aliis inserviendo ipse consumor!

ДЖЕРЕЛО: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/kaoch/2009_3/CAS-2009-08-097.pdf