У святому письмі Господь говорить: «Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, але живих» (Мф. 22, 32). Цим засвідчується, що для Бога усі — і живі, і померлі — реально існують і Він про всіх пам’ятає. Навіть найменша добра справа, зроблена людиною за життя, є цінною в очах Божих.

Подібно до Господа, пам’ятаємо і ми про наших рідних, близьких, знайомих, котрі залишили цей світ. Ми молимося за них і кожного разу під час цієї молитви співаємо «Вічна пам’ять». Це означає, що ми маємо щире бажання, аби пам’ять про добрі справи померлих, про їх богоугодне життя, завжди була в наших серцях. Щоб те добро, яке вони не встигли зробити, продовжили робити ми — живі.

Ось і сьогодні Православна Церква святкує Димитрівську батьківську суботу, в яку підносить до Творця сугубі молитви за померлих.

Димитріївська субота, що була первинно днем поминання православних воїнів, встановлена великим князем Димитрієм Іоанновичем Донським. Отримавши знамениту перемогу на Куликовому полі над Мамаєм, 8 вересня 1380 року, Димитрій Іоаннович, після повернення з поля битви, відвідав Троїце-Сергієву обитель. Преподобний Сергій Радонезький, ігумен обителі, раніше поблагословив його на битву з татарами і дав йому з числа братії своєї двох ченців — Олександра Пересвєта і Андрія Осляблю. Обидва ченці пали в битві і були похоронені біля стін храму Різдва Пресвятої Богородиці в Старому Симоновому монастирі.

Зробивши в Троїцькій обителі поминання православних воїнів, полеглих в Куликівській битві, великий князь запропонував Церкві звершувати це поминання щорічно у суботу перед 26 жовтня (за церковним календарем — пам’ять святого Димитрія Солунського) — день тезоіменитства самого Димитрія Донського.

Великою була радість перемоги, але в багато тисяч православних сімей прийшла гіркота втрат, і цей батьківський день став на Русі фактично днем поминання.

Згодом православні християни стали цього дня творити пам’ять не лише православних воїнів, котрі за Віру і Вітчизну життя своє на полі битви поклали, але — разом з ними — і всіх взагалі своїх покійних.

5 листопада 2011 р. в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено Божественну Літургію. Богослужіння очолив завідувач Богословського відділення доц. прот. Миколай Щербань у співслужінні викладача-методиста відділення доц. свящ. Миколая Лагодича та студента магістратури свящ. Богдана Сливки.

По завершенні Літургії було звершено панахиду.

Уставні вказівки на 5 листопада

Дмитріївська поминальна субота. Ап. Якова, брата Господнього.

Звершується поминальна служба Димитріївської поминальної суботи з службою рівноап. Аверкію та службою Октоїха. Служба ап. Якову переноситься на 4 листопада, так як устав не дозволяє звершувати славословні служби з заупокійними. На відмінну від М’ясопусної та Троїцької поминальних субот, Димитріївська не має такого ж важливого значення. Це звичайна суботня служба про яку говориться в 14 галаві Типікона. Вона повинна звершуватися в кожну суботу за виключенням днів пам’яті святих, яким служиться бдіння, полієлей. І хоч дана вказівка ігнорується на протязі всього богослужбового року, все ж ця заупокійна служба, наканоні пам’яті вмч. Димитрія Солунського (8 листопада), утвердилась в богослужбовому річному крузі як обов’язкова завдяки авторитету св. блгв. кн. Димитрія Донського, який за переданням встановив особливе поминання воїнів, що загинули на полі бою.

9-й час.

На вечірні кафізма 18-а.
На «Господи взиваю» стихири на 6: рівноап., гл. 2-й – 3, і мученичні Октоїха, гл. 3-й – 3. «Слава» – рівноап., гл. 3-й, «І нині» – догматик, гл. 3-й.
Входу нема. Прокімен дня.
На стиховні стихири Октоїха, гл. 3-й. «Слава і нині» – Богородичний.
Після Трисвятого – тропар, гл. 2-й «Апостоли, пророки та мученики…». «Слава» – інший тропар, гл. той же: «Пом’яни Господи…», «І нині» – Богородичний, гл. той же.

На утрені Алилуя зі стихами.
Тропар, гл. 2-й «Апостоли, пророки та мученики…» (двічі). «Слава» – інший тропар, гл. той же: «Пом’яни Господи…», «І нині» – Богородичний, гл. той же.
Кафізма 16-а. Звичайна мала єктенія. Сідальні Октоїха, гл. 3-й.
Кафізма 17-а. Ця кафізма розділяється на дві частини чи статті. Приспів до стихів першої статті: «Благословен єси Господи…». В кінці статті «Слава і нині» не співається, але замість цього тричі останні стихи. Священик малу єктенію за померлих.
Після цього починається 2-а стаття з приспівом: «Спасе, спаси мене»; останні стихи співаються тричі.
Потім співаються заупокійна тропарі з приспівом «Благословен єси Господи». Священик виголошує малу заупокійну єктенію. Сідальні, гл. 5-й. Пс. 50-й.
Канони:
В храмі Воскресіння Христового – воскресний (минулої Неділі) з ірмосом на 6, рівноап. на 4 та Октоїха 1-й на 4.
В храмі Господньому та Богородиці – храму з ірмосом на 6, рівноап. на 4 і Октоїха 1-й на 4.
В храмі святого – рівноап. з ірмосом на 6, храму на 4 і Октоїха 1-й на 4.
Катавасія – ірмоси канону Октоїха.
Після 3-ї пісні – звичайна мала єктенія; кондак та ікос рівноап., гл. 8-й; сідальний рівноап., гл. той же. «Слава, і нині» – Богородичний Мінеї, гл. той же.
Після 6-ї пісні – мала заупокійна єктенія; кондак «Зі святими…» та ікос: «Сам Один єси Безсмертний…».
На 9-й пісні співаємо «Чеснішу».
Після 9-ї пісні – «Достойно є». Світильний Октоїха. «Слава і нині» – Богородичний Октоїха.
Хвалітні псалми.
Вседневне славослів’я.
На стиховні стихири Октоїха, гл. 3-й. «Слава і нині» – Богородичний Октоїха.
тропар, гл. 2-й «Апостоли, пророки та мученики…». «Слава» – інший тропар, гл. той же: «Пом’яни Господи…», «І нині» – Богородичний, гл. той же.

На часах тропар «Апостоли, пророки та мученики..». «Слава» – інший тропар: «Пом’яни Господи…». Кондак «Зі святими упокой…».

На Літургії антифони зображальні.
Після малого входу: тропар: «Апостоли, пророки та мученики..», інший тропар: «Пом’яни Господи…». «Слава» – кондак «Зі святими упокой…». «І нині» – Богородичний «Тебе стіну і пристановище…».
Прокімен, алилуарій та причасний – дня та заупокій.
Апостол: дня – 2 Кор., 178 зач., V, 1–10. За упокій – 1 Сол., 270 зач., ІV, 13–17.
Євангеліє: дня – Лк., 29 зач., VII, 2–10. За упокій – Ін., 16 зач., V, 24–30.