Богослужіння в четвер першої седмиці Великого Посту з читанням 4-ї частини Великого покаянного канону св. Андрія Критського |
21 березня 2013 року, в четвер першої седмиці Великого посту, ввечері, в день пам’яті прп. Феофилакта, спов., єп. Нiкомидiйського (842–845). Прпп. Лазаря (1391) i Афанасiя (ХV) Мурманських, Олонецьких. Ап. Єрма (І). Сщмч. Феодорита, пресвiтера Антиохiйського (361–363). Прп. Дометiя (363). Курської ікони Божої Матерi “Знамення” (1898), в університетському храму Трьох Святителів було звершено Велике Повечір’я з читанням 4-ї частини Великого покаянного канону св. Андрія Критського. Богослужіння звершив настоятель храму прот. Миколай Щербань у співслужінні клірика університетського храму Трьох Святителів прот. Миколая Лагодича та свящ. Богдана Сливки – настоятеля парафії св. пророка Іллі м. Заліщики Тернопільсько-Бучацької єпархії.
ДОВІДКА: Великий Покаянний канон прп. Андрія Критського – це гімнографічний твір, назва якого відображає головну його тему – покаяння. Так само він називається Великим і за своїм обсягом, бо містить в собі 250 тропарів, тоді як всі інші подібні твори містять у собі трохи більше 30. Великий Покаянний канон прп. Андрія Критського ділиться на частини та читається на Великому повечір’ї перші чотири дні Великого Посту, а в четвер п’ятої седмиці того ж посту, на Утрені, читається повністю. Покаяльний канон преподобного Андрія Критського звучить як вихідний тон, яким визначається вся великопісна мелодія. Канон розділений на чотири частини і читається за Великим Повечір'ям, увечері, у перші чотири дні Посту. Його можна описати як покаянний плач, що розкриває всю неосяжність, усю безодню гріха, потрясає душу розпачем, каяттям і надією. Дуже майстерно святий Андрій переплітає образи: Адама і Єву, рай і гріхопадіння, патріарха Ноя і потоп, Давида, Землю Обітованну і понад усе Христа і Церкву - зі сповіданням гріхів і каяттям. Події Священної історії представлені як події життя окремої людини, справи Божі в минулому як справи, які стосуються спасіння кожного, трагедія гріха та зради як особиста трагедія. Життя показане як частина тієї великої, всеосяжної боротьби між Богом і силами тьми, які повстають проти Нього. Слова Канону закликають до відповіді, тому що говорять вони про події й справи минулого, зміст і сила яких вічні, оскільки кожна людська душа - єдина й неповторна - проходить тим же шляхом випробувань, стоїть перед тим же вибором, зустрічається з тією ж вищою і найважливішою реальністю. Значення та мета Великого канону саме в тому і полягає, щоб проказати нам гріх і тим самим привести нас до покаяння.
Прес-служба Богословського відділення
|