«В СВОЇЙ ХАТІ Й СВОЯ ПРАВДА, І СИЛА, І ВОЛЯ»! |
Під такою назвою відбувся літературно-мистецький вечір, приурочений 201-й річниці від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Прикметно, що ініціаторами його проведення виступили Студенти-Шевченколюби філософсько-теологічного, філологічного та факультету педагогіки, психології і соціальної роботи, а підготовку святкування взяли на себе Галина Загайська, Інеса Макар, дияк. Ігор Луцан та Микола Шкрібляк (сценарій і постановка).
Особливістю цьогорічних святкувань стало те, що геній Шевченко вдячні нащадки вперше вшановували різними мовами:спочатку наймилішою і найріднішою поетові– українською, а далі – англійською (), французькою (), румунською () і, навіть, латиною ().Ніхто на це не сподівався, але це стало своєрідною відповіддю російським окупантам Криму, які заборонили українцям і татарському народові публічно вшановувати Т. Шевченка на анексованій території. «Шевченкова поезія давно стала найважливішою та нетлінною компонентою духовного єства українського народу. Шевченко – це не лише те, що вивчають, а й те чим живуть, з чого черпають сили і надії. Отже, Шевченкові словота чинсьогодні, як ніколи, повинні надихати нас на рішучу боротьбу за волю, утвердження миру та любові між народами» – наголошували ведучі свята (Іринка Лазоревич та Ваня Куцак). «Дорогі однодумці, Шевченколюби, а значить і Українолюби, – на завершення урочистостей звернувся до присутніх М. Шкрібляк, – дехто й досі не розуміє навіщо так багато уваги приділяти Шевченку, мовляв, є омріяна Шевченком незалежна Україна, є українська нація; треба дивитися в майбутнє, а не вічно корпатися в минулому… Але ж ми збираємося щороку не для того, щоб ідеалізувати, обожнювати чи канонізувати Шевченка, а для того, щобвтамувати духовну спрагу, напившись цілющої води, що б’єключем із його невисихаючого джерела віршів і прози Великого Кобзаря – провісника волі і великого титана в царстві духу, в царстві людської культури. Ми збираємося для того, щоб набратися сили, аби могти гідно сповняти його заповіти: «Свою Україну любіть, любіть її вовремя люте, в остатнутяжкуюминуту за неї Господа моліть»! Або ж: «Молітесь Богові одному,молітесь правді…, а більше на землі нікому не поклонітесь»!А хіба потрібно комусь доводити, що Шевченко в наш час актуальний більше, ніж будь-яку іншу епоху українського державотворення. Невже ми не бачимо, що сьогоднішня Україна, як пророкував поет, доборолась до самого краю, і коли, гірше ляха свої діти її розпинають. Переконаний, вам не потрібні мої заклики, бо ви знаєте і цінуєте Кобзаря не гірше, за мене. Але мушу це говорити, бо хочу, щоб і ваші друзі, ваші близькі та знайомі стали такими, як ви і так, як ви подружилися з Шевченком і полюбили його творчість. А тому, дозвольте мені процитувати вамфілософа та ідейного натхненника українського націоналізму Дмитра Донцова, який застерігав: «Про Шевченка треба нині не на святах говорити, а кричати на вулицях і перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово! Ніколи ж бо не був він такий актуальний, як в наш час. Ніколи ж бо не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих…».
Джерело: ФТФ |