Святий сповідник Іоанн народився приблизно в 1690 році у благочестивій православній родині на Херсонщині. Досягнувши зрілого віку він був призваний на військову службу, служив простим солдатом в армії Петра І і брав участь у російсько-турецькій війні. Під час Прутського походу 1711 року Іоанн разом з іншими воїнами був узятий в полон татарами, які продали його начальнику турецької кінноти. Той привіз  полоненого українця до себе на батьківщину, в Малу Азію, в селище Прокіп (по-турецьки Уркюп). Полонених воїнів-християн турки намагалися навернути до мусульманства: одних домовленостями і спокусами, інших, більш стійких, били і мучили. Святий Іван не спокусився обіцяними земними благами і мужньо переносив жорстокості, приниження і побої. Його часто мучив господар в надії, що його раб прийме мусульманство. Проте святий Іван рішуче опирався волі свого пана і відповідав: "Ні погрозами, ні обіцянками багатства і насолод ти не зможеш відхилити мене від святої моєї віри. Я народився християнином, християнином і помру". Сміливі слова, і тверда віра сповідника, його безстрашність і праведне життя упокорили жорстоке серце пана. Він перестав мучити і принижувати бранця, не примушував більше до зречення від християнства, а змусив тільки доглядати за худобою і утримувати в порядку стійло, в кутку якого була ночівля святого Івана.
З ранку до пізнього вечора угодник Божий служив своєму панові, сумлінно виконуючи всі його накази. У зимову холоднечу і в літню спеку, напівголий і босий він виконував свої обов'язки. Інші раби нерідко знущалися над ним, бачачи його старанність. Праведний Іван ніколи не сердився на них, навпаки, при нагоді допомагав їм в роботі і втішав в біді. Така щира добросердість святого припала до душі господареві і рабам. Хазяїн став настільки довіряти праведному Івану і поважати за чесність і благородство, що запропонував йому жити як вільному і поселитися, де він сам побажає. Проте подвижник вважав за краще залишитися в приміщенні стайні, де щоночі міг безперешкодно молитися на самоті, зміцнюючись в добрі й любові до Бога і людей. Іноді він покидав свій тихий притулок і під покривом ночі приходив до храму святого великомученика Георгія, де на паперті щиро молився, ставши навколішки. У цьому ж храмі у свята він причащався Святих Христових Таїн.

У той же час праведний Іван, як і раніше служив своєму панові і, незважаючи на свою бідність, завжди допомагав нужденним і хворим і ділив з ними свою мізерну їжу.

Наприкінці свого многотрудного і подвижницького життя святий Іван занедужав і, почуваючи наближення спочинку, покликав священика, щоб в останній раз отримати благословення на результат. Священик, побоюючись зі Святими Дарами йти до дому турецького начальника, вклав Їх в яблуко і безпечно передав праведному Івану. Прославивши Господа, він причастився Святих Христових Тайн і відійшов до Бога. Праведний спочинок святого сповідника Івана Руського стався 27 травня 1730. Коли господаря повідомили, що раб Іван помер, він покликав священиків і передав їм тіло святого Івана, які поховали його за християнським звичаєм. На поховання зібралися майже всі християни, які жили в поселенні Прокопій, і супроводжували тіло праведника на християнське кладовище.

Через три з половиною року священик був чудово сповіщений уві сні про те, що мощі святого Івана перебувають нетлінними. Незабаром святі мощі праведника були перенесені в храм святого великомученика Георгія, і поклали в спеціальній раці. Новий угодник Божий став прославлятися незліченними благодатними чудесами, популярність про які поширилася у віддалені міста і селища. Віруючі християни з різних місць приходили в Прокопій для поклоніння святим мощам Івана Руського і одержували за його святими молитвами благодатні зцілення. Нового святого стали почитати не лише православні християни, але і вірмени, і турки, звертаючись з молитовним проханням до руського святого: "Рабе Божий, не обійди нас своєю милістю".

У 1881 році частина мощей святого Івана була перенесена в Руський монастир святого великомученика Пантелеймона ченцями Святої Афонської Гори, до цього чудово врятованими угодником Божим під час небезпечної подорожі. На кошти цього монастиря і жителів Прокопія в 1886 році розпочато будівництво нового храму, так як храм святого великомученика Георгія, де знаходилися мощі святого Івана, занепав.

15 серпня 1898 був освячений новий храм в ім'я святого Івана Руського, з благословення вселенського патріарха Костянтина V, Кесарійський митрополитом Іваном.

У 1924 році жителі Прокопія Кесарійського, переселяючись на острів Евбею, перенесли з собою і мощі святого Івана Руського. Кілька десятиліть вони знаходилися в храмі святих рівноапостольних Костянтина і Олени в Новому Прокопії на Евбеї, а в 1951 році перенесені в новий храм в ім'я святого Івана Руського, до якого стікаються тисячі паломників з усіх куточків Греції, особливо в день його пам'яті, 9 червня. Праведного Івана Руського широко шанується на Святій Горі Афон, особливо в Російському Пантелеймонівському монастирі.