У суботу, 13 квітня 2019 року, в день свята Похвали Пресвятої Богородиці, в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено уставні богослужіння: утреню з читанням акафісту до Пресвятої Богородиці, що звершується особливим спеціально укладеним чином, сповідь вірян, часи та Божественну літургію.

Богослужіння очолив настоятель університетського храму Трьох Святителів прот. Микола Щербань у співслужінні клірика храму –  прот. Миколая Лагодича, дияк. Ігоря Ленька та диякона Миколая Федорюка.

Цього дня усі присутні віряни причастилися Святих Христових Таїн.

Після Божественної літургії отець-настоятель виголосив проповідь.

По завершені Літургії була відслужена літія за в Бозі спочилих.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Скорботні богослужіння Великого посту двічі перериваються променями радісного світла і обидва рази джерелом цього світла є Пречиста Богоматір: Похвала Пресвятої Богородиці (субота Акафіста) та Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

В суботу п’ятого тижня Великого посту Церква урочисто звершує читання акафісту, або подячної похвали Пресвятій Богородиці. До складу богослужіння цієї суботи входить урочистий спів на утрені (в п`ятницю увечері) акафісту Божої Матері, від чого й сама служба іменується Похвалою Пресвятій Богородиці.

Це свято встановлене в IX столітті за неодноразове визволення заступництвом Божої Матері Константинополя від нашестя ворогів.

Приводом для встановлення цього свята стало чудесне визволення у 626 році Пресвятою Богородицею Царгорода, столиці Візантії, з облоги персів і скіфів. Бачачи велику загрозу життю, мешканці міста зібралися в храмі Святої Софії і з великим плачем благали Бога про порятунок. Константинопольський патріарх Сергій взяв ікону Пресвятої Богородиці «Одигітрія», обійшов з нею хресним ходом навколо стін міста, а потім опустив у воду Її ризу, і, як пише літописець, "море закипіло, ворожі кораблі потонули та ворог відступив від міста".

Місто було врятоване. Вдячні жителі Царгорода всю ніч співали хвалебні пісні на честь заступниці роду християнського Пречистої Діви. З того часу щороку на п’ятому тижні посту (коли відбулося це чудо) у Константинополі відзначалося свято Похвали Богородиці.

Диякон Софійського собору Георгій Пісідійський написав хвалебний гімн Божій Матері, який віруючі співали стоячи. Від цього і пішла його назва – «акафіст», що з грецької перекладається, як «несідальний спів». Кілька століть цей акафіст був єдиним у богослужбовому надбанні Православної Церкви. Він складається з двадцяти чотирьох пісень – за кількістю букв грецького алфавіту.

Згодом уклали повний Чин служби Похвали Богородиці. Спочатку його звершували лише у Влахернському храмі, з роками він поширився у всій Візантії. З ІХ століття це свято стало загальним для всієї Православної Церкви, йому присвятили окрему церковну службу.