6 квітня 2008 року в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено святкове Всенічне бдіння, а наступного дня, 7 квітня, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, - Божественну Літургію. Богослужіння очолював завідувач Богословського відділення, кандидат богословських наук, доцент, прот. Микола Щербань у співслужінні викладача-методиста Богословського відділення свящ. Миколи Лагодича.
У святковій проповіді з нагоди свята отець-завідувач, зокрема, сказав: "Возлюблені у Христі брати і сестри! Цього дня, у свято Благовіщення, серце кожної віруючої людини наповнює неймовірна духовна радість, адже нині, ми згадуємо подію, котра воістину стала "початком нашого спасіння"... Всемилостивий Господь не залишив людство і нині ми отримуємо радісну, благу звістку про це..."
Свято Благовіщення - одне з дванадесятих свят Православної Церкви, яке присвячене прославленню події, про яку описано в Євангелії від Луки ( Лк.1, 26- 38).
"Радуйся Благодатна! Господь з Тобою..." ( Лк 1, 28 ), - саме такими радісними, для нас словами, звертається ангел Гавриїл до Пресвятої Богородиці. Ці слова радісні для нас тому, що саме цей день став початком нашого спасіння. Бог приходить на землю, щоби нас возвести на небо, тому що ще у предвічній раді Святої Тройці, коли ще не був створений всесвіт, Бог поклав Сину Своєму спасти людей від гріха і смерті. Саме Благовіщення і було виявленням цієї таїни, суть якої полягає в тому, що Син Божий стає Сином Людським, і у всьому, крім гріха, стає подібним нам. Саме через це, ця подія і є початком нашого спасіння від гріха і смерті.
Господь спасає нас Своєю благодаттю, Своєю милістю, але за нашою участю. Тому слова Пресвятої Діви: " Я - раба Господня, нехай буде Мені за словом твоїм " ( Лк.1, 38) - мають сакраментальне значення. Без них, тобто без згоди Пресвятої Діви Марії, наше спасіння не відбулось.
Св. Григорій Палама говорячи про цю подію зазначає, що "Втілення було б так само неможливе без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливе без творчої волі Божої. І тому ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Яка заради нашого спасіння, всім серцем, всім розумом, і всією Своєю душею, зуміла довіритися Богові до кінця".
Тому - то наша свята Церква так глибоко шанує Пресвяту Богородицю називаючи Її чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів, тому що саме Вона породила Того, Хто, будучи істинним Богом, у саму мить зачат¬тя від Святого Духа в її утробі сприйняв у єдність Своєї Іпостасі, тобто Своєї Особи, людську природу. Діва Марія народила Господа нашого Ісуса Христа не за Божеством Його, а за Його людською природою, яка з самої першої хвилини Боговтілення стала нероздільно й іпостасно з'єднана в Ньому з Його Божеством. Діва Марія народила не просту людину, а істинного Бога, і не просто Бога, а Бога у плоті. Він прийняв тіло не з неба, а від Діви, і це тіло єдиносущне з нашими тілами, окрім гріха. Ось чому ми називаємо Марію Приснодівою і Богородицею.
У перших християн це свято мало різні назви: Благовіщення про Христа, Початок Відкуплення, Зачаття Христа, і тільки в VІІ ст. йому було присвоєно назву" Благовіщення Пресвятої Богородиці ".
Про древнє шанування свята свідчить те, що від самого початку створення Християнської Церкви, в Назареті, на тому місці, де архангел благовістив Діву Марію, побудовано храм в пам'ять Благовіщення Богородиці. Про древність святкування Благовіщення свідчить св. Афанасій Великий (293-373), коли в бесіді на свято говорить, що воно є першим в ряду інших свят і особливо вшановується, бо є початком спасіння. Це свято в своїх бесідах згадують святителі Григорій Неокесарійський, Афанасій Олександрійський, Іоан Золотоустий, блаж. Єроним, блаж. Августин та інші.
В V ст. Анатолій, патр. Константинопольський, преп. Андрій Критський (VII cт.), преп. Іоан Дамаскін (VIII ст.) та святитель Феофан, митр. Нікейський (VIII ст.) та ін. написали багато хвалебних пісень на честь Благовіщення, якими і нині Церква прославляє цю подію.
Історію свята Благовіщення викладено за метріалами:
http://www.cerkva.info/2008/04/08/blagovischennya.html