4 червня 2008 року в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено святкове Всенічне бдіння, а наступного дня, 5 червня, у свято Вознесіння Господнього, - Божественну Літургію. Богослужіння очолював завідувач Богословського відділення, кандидат богословських наук, доцент, прот. Микола Щербань у співслужінні викладача-методиста Богословського відділення свящ. Миколи Лагодича.

У святковій проповіді з нагоди цього величного свята отець-завідувач, зокрема, сказав: "Возлюблені у Христі брати і сестри! Цього дня, у свято Вознесіння Господнього, серце кожної віруючої людини наповнює певний сум, тривога та жаль.... адже нині, ми згадуємо подію, котра мала місце на Єлеонській горі - наш Господь вознісся на небо.... Звичайно, важкою для нас, людей, є час прощання, час розлуки... Розумів це і Господь, заспокоївши і розрадивши своїх учеників словами: "... ось Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь" (Мф. 28, 20). Це найрадісніше обітування, котре було дане святим апостолам, сьогодні стає і нам причиною духовної радості, адже Господь нас не залишив! Він завжди з нами! І нині, возлюблені у Христі, ми радіємо з цього, бо і ми не позбавлені цього блаженства присутності божої у нашому житті..."

Історія свята Вознесіння Господнього

Наближалося свято єврейської П'ятдесятниці,й ученики Христові повернулись з Галилеї в Єрусалим. На сороковий день після Воскресіння Ісуса Христа вони зібралися в одному домі. Ісус Христос явився їм і розмовляв з ними, кажучи: "Так написано і так належало постраждати Христові і воскреснути з мертвих на третій день; і щоб проповідувалося в ім'я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. Ви ж є свідками цього. Ідіть по всьому світові і проповідуйте Євангеліє (учення Христове) всьому творінню. Хто увірує й охреститься, буде спасенний. Тих, хто увірував, супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами; братимуть змій, і якщо смертоносне щось вип'ють, не зашкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові".

Потім Спаситель сказав ученикам, що незабаром пошле до них Святого Духа; а до того часу повелів їм не розходитись з Єрусалима. Він сказав: "Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба; бо Іоан хрестив водою, а ви через кілька днів будете охрещені Духом Святим".

Розмовляючи з учениками, Спаситель вивів їх з міста в бік Вифанії, на гору Елеонську.

Ученики зраділи, почувши слова Спасителя, обступили Його і почали розпитувати: "Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?"
А Спаситель сказав їм: "Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї і Самарії, і навіть до краю землі".

Промовивши це, Христос, піднісши руки Свої, благословив учеників Своїх; і коли благословляв, став віддалятися від них і підноситись угору. І невдовзі хмара забрала Його з їхніх очей.

Так Господь і Спаситель наш Ісус Христос вознісся Своєю людською природою на Небеса і сів праворуч Бога Отця Свого, тобто Його людська душа і тіло прийняли (таку саму) славу нероздільно з Божеством Його, а Божеством Своїм Він завжди був і буде на небі й усюди.

Ученики вклонилися Господу, Який вознісся, і довго стояли і дивились на небо вслід Йому. Тоді явилися перед ними два ангели в білих одежах і промовили: "Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде (на землю) так само (тобто в плоті людській), як ви бачили Його, коли Він сходив на небо".

Після цього ученики Ісуса Христа повернулись у Єрусалим з великою радістю і залишалися там усі разом, очікуючи зішестя Святого Духа. Всі вони молилися в храмі Божому, славлячи і складаючи подяку Богові. З ними були деякі жінки і Діва Марія, Пресвята Мати Господа Ісуса Христа зі своїми родичами. В ці дні апостоли, помолившись, вибрали за жеребом з інших учеників Христових дванадцятого апостола Матфія на місце Іуди-зрадника, який загинув.

Вознісшись на небо, Ісус Христос, згідно з власною Його обіцянкою, невидимо завжди знаходиться на землі між віруючими в Нього і знову прийде на землю видимим способом, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть. Після цього настане життя майбутнього віку, тобто інше, вічне життя, яке для істинно віруючих і благочестивих людей буде вповні блаженним, а для невіруючих і грішників - у великих муках.

(Див.: Мк 16, 15-19; Лк 24, 46-53; Діян. 1, 2-26).

Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа відзначається святою Православною Церквою як одне з великих свят на 40-й день від першого дня Великодня.

Тропар свята: Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітницею Святого Духа, утвердивши їх Своїм благословенням, що Ти єси Син Божий, Визволитель світу.

Історія свята за матеріалами http://www.cerkva.info