Перше Євангеліє церковне передання пов'язує з ім'ям святого євангеліста Матфея. Про особу цього євангеліста достовірних відомостей майже немає, крім того, що повідомляють нам самі Євангелія. Відомим є те, що його ще називали Левієм, сином Алфея.

До того часу, як покликав його Христос, Матфей був митарем. Після покликання він став одним із дванадцяти апостолів. Після зішестя на апостолів Святого Духа і до часу зруйнування Єрусалиму римлянами він проповідував Христову науку в Палестині серед юдеїв і на їхнє прохання написав для них Євангеліє єврейською мовою, яке пізніше сам переклав грецькою мовою.

На тлі самого тексту Євангелія можна розгледіти й особисті риси євангеліста Матфея. Він був євреєм, був грамотним (говорить, що «йот» є найменшою буквою в алфавіті). Жив у Палестині, досить добре знав місцевість. Як митар, він зі знанням справи говорить про грошові одиниці, про платню найманим робітникам, про розмір оплати податків у ті часи.

Відомості про євангеліста Матфея, що подаються деякими істориками (Руфіном, Сократом, Никифором Каллістом) про його діяльність за межами Палестини, досить скупі і суперечливі, тому повністю покладатися на них не можна. Згідно з цими даними, Матфей проповідував у Ефіопії, Македонії та деяких малоазійських країнах. Помер він мученицькою смертю чи то в Ієраполі у Фригії, чи то у Персії. Інші стверджують, що Матфей помер природною смертю чи то в Ефіопії, чи то в Македонії.

Пам'ять святого апостола євангеліста Матфея святкується 29 листопада (16 за ст.ст.)

ЧАС, МІСЦЕ І МЕТА НАПИСАННЯ ЄВАНГЕЛІЯ

Про те, що Матфей написав своє Євангеліє єврейською мовою є свідчення Папія Ієрапольського, одного із мужів апостольських. Святий Іриней Ліонський теж говорить, що Матфей написав у євреїв Євангеліє їхньою рідною мовою. Євсевій Кесарійський свідчить, що Пантен, засновник Олександрійської школи, подорожуючи по Аравії, знайшов у аравійських євреїв Євангеліє від Матфея, написане по-єврейськи.

Час написання Матфеєм Євангелія визначають приблизно 42 роком. Місце написання - Палестина.

Отже, достовірним є те, що Матфей проповідував серед народу, який мав цілком визначені уявлення про обіцяного Богом Месію. Саме з цим пов'язана й основна мета написання Євангелія - довести цьому народові, що саме Ісус з Назарету є істинний Син Божий і істинний Месія, провіщений пророками, й іншого не буде. Тому Матфей подає родовід Ісуса Христа, що для кожного єврея мало особливе значення.

Крім того, в Матфея є 45 звернень до Старого Завіту, особливо до пророків, що теж не менш важливе для євреїв. І навпаки, він не подає обширних пояснень різних єврейських свят, обрядів, звичаїв, що і так було відомо кожному. Зате з особливою виразністю він зображає картини, коли Христос ганьбить євреїв за їхнє лицемірство, за спотворення ними Закону та пророцтв.

Про земне життя Ісуса Христа він пише досить виразно й коротко, починаючи від Його народження і закінчуючи Його хресною смертю і Воскресінням. Проповіді та дії Ісуса Христа він подає в трьох розділах, які відповідають трьом видам служіння Сина Божого, а саме: як Пророка і Законодавця (5-7 розд.), як Царя над світом видимим і невидимим (8-25 розд.), як Первосвященика, Який приносить Велику Жертву за всіх (26-27 розд.).

Але тема Євангелія від Матфея є не тільки христологічною. Другою його темою є вчення про Царство Небесне, про яке Господь Ісус Христос говорить у Своїх притчах, а не те земне і пишне, якого очікували сучасні йому вожді єврейського народу. І це видно з того, що саме євангеліст Матфей найбільш докладно і детально передає Нагірну проповідь Спасителя. Крім того, він групує і систематизує Христові притчі, особливо притчі про Царство Небесне. У цьому, крім суто апостольського богословського повчання, відображається ще і його професійна риса, як митаря, як людини, пов'язаної з фінансовою документацією.

Не менш важливе і вчення про друге пришестя Ісуса Христа (парусію) та майбутні долі Церкви, тобто, есхатологічне вчення євангеліста Матфея (24-25 розд.).