18 грудня 2008 року в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено святкове Всенічне бдіння, а наступного дня, 19 грудня, у день пам'яті святителя Миколая, Мирлікійського Чудотворця, - Божественну Літургію. Богослужіння очолював завідувач Богословського відділення, кандидат богословських наук, доцент, прот. Микола Щербань у співслужінні викладача-методиста Богословського відділення свящ. Миколи Лагодича та намісника Хресто-Воздвиженського Манявського монастиря ієромонаха Паїсія (Кухарчука) (студента магістратури філософсько-теологічного факультету ЧНУ, заочної форми навчання).
У святковій проповіді з нагоди свята отець-завідувач, зокрема, сказав: "...Возлюблені у Христі брати і сестри! Цього дня, коли Свята Православна Церква вшановує пам'ять святителя і чудотворця Миколая, вшановує одного з найбільш шанованих християнських святих, ми, природно, задаємося питанням, чому саме?...Справді, в історія Церкви знає чимало видатних постатей - це і святі апостоли, сонми мучеників, преподобних, святителів.... Чим же з цього загалу вирізняється святитель Миколай? Чому ми так радо щороку вшановуємо його пам'ять? ... Згадуючи пам'ять того чи іншого святого чи святої ми, перш за все, згадуємо їхні духовні подвиги, жертовне служіння Богові і Його Святій Церкві.... Згадуючи пам'ять святих ми намагаємося наслідувати їх у тому християнському благочесті, носіями якого були вони... Саме тому ми вшановуємо пам'ять святителя Миколая як величного прикладу у християнських чеснотах... Великий святитель завжди бачив і знав потреби своєї пастви і радо допомагав усім, хто мав потребу... Допомагав щиро, не вимагаючи ні подяки, ні слави... Нехай же, за молитвами святителя Миколая, і ми сподобимося досягнути тих вершин християнського благочестя, яких досягнув він у справі служіння людям..."
По завершенні святкового богослужіння клірики храму привітали отців з Днем ангела.
Адміністрація сайту www.bogoslov.cv.ua приєднується до усіх привітань та бажає отцю-завідувачу та отцю-методисту всіляких гараздів, здоров'я, миру, злагоди та успіхів у праці на Ниві Христовій.
Многая літа!!!
Житіє святителя Миколая
Немає на нашій землі жодного християнського дому, де не було б на стіні образа Святителя Миколая. Немає душі, що не горнеться до цього великого Святителя. Святий Миколай для християн з давніх-давен - це правдиве правило віри і уособлення доброти. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце відчуває і знає, що він колись, за свого земного життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні, перебуваючи у вічному житті, він може подати нам руку допомоги в нашій біді.
Святий Миколай народився в місті Патарі, в Малій Азії, від шляхетних, правовірних і багатих батьків - Феофана і Нонни - близько 280 р., за царювання Валеріана. Батьки його сповідували християнську віру. Миколай уже змалку був набожним. З віком він виявляв схильність до суворого стримування і полюбляв бути на самоті. Вихований у страху Божому, він завжди уникав світських веселощів, любив бувати в храмі Божому і, зрештою, відцурався від мирського життя і прийняв чернечий постриг. Після смерті батьків Миколай роздав свою спадщину бідним, а сам вирушив до Палестини поклонитися святим місцям.
Після подорожі повернувся в Патар, де єпископом був його дядько. Він запропонував йому прийняти сан священика. Відтоді святий Миколай допомагав усім, хто потребував його ласки. Своїми молитвами він утихомирює бурю на морі, зцілює хворих і без ліку творить добрі діла. За такий великий і ревний труд він одержав сан архієпископа в місті Міри. Він не пишався тим, що посів таке високе становище в Церкві Христовій, навпаки, він носив простий одяг, їв один раз на день, не прагнув до розкоші, пив лише воду, не досипав ночей, молячись. Усіх його чеснот не можна перелічити й переказати, бо їх безліч.
Двері його серця були відчинені для всіх, хто з вірою просив допомоги, а він нікому не відмовляв в пораді і дарував втіху. Під час гонінь в Римській імперії на Церкву Христову, за царювання Діоклетіана та Максиміана, Святителя Миколая було схоплено і кинуто до в'язниці. За царювання Константина Великого святий Миколай був визволений з тюрми і повернувся до своєї пастви.
У 325 р., як свідчить церковне передання, святий Миколай був присутній на Першому Вселенському Соборі, де ревно захищав догмати Православної Церкви. У грудні 343 р. Великий Святитель помер. Тіло його було поховане в соборному храмі міста Мірах. У VII ст. святий Андрій Крітський написав хвалебні вірші святому Миколаю, називаючи його великим чудотворцем. У VIII ст. святий Іоанн Дамаскін, у IX - Феофан і Візантій на честь чудотворця Миколая скла ли багато хвалебних пісень, які нині співають під час Богослужіння.
За царювання Олексія Комнина (1081 - 1118 рр.) в 1087 р. нетлінні мощі Святителя Миколая було перенесено в місто Бар у Південній Італії.
Тропар свята: Святе життя твоє показало Церкві тебе зразком віри, прикладом лагідності, учителем стримання. Через це своєю покорою ти придбав величність, а убогістю - багатство, отче Святителю Миколаю, благай Христа Бога, щоб спас Він душі наші.