| Великопісне послання ректора Київської православної богословської академії |
|
Великопісне послання митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія. Всечесні отці, дорогі браття і сестри! Ми знову з вами вступили у спасительні дні Великого посту. В церковних піснеспівах та богослужіннях протягом усієї Святої Чотиридесятниці ми згадуємо про піст, як весну для душі нашої. І так як наші тілесні очі радіють першим проблискам весни, так само наші душевні очі повинні радіти постові, який є великим благом перш за все для душі. Це час коли кожна віруюча людина, кожний християнин повинен задуматись над своїм власним духовним станом. Про своє тіло ми дбаємо кожного дня, але про саму душу забуваємо і часто зводимо своє земне життя до плотських задоволень й зацікавлень. Ми бачимо як сьогодення з’їдає наше земне життя. Нам немає коли подумати про власну душу, ми постійно перебуваємо своїми думками і своїми ділами у матеріальних інтересах. Коли тварини шукають хліба, як першого для них і головного, то їм Творець подає, тому що вони тварини, коли ж люди шукають перш за все хліба, як першого і головного, то не подається їм, для того, щоб вони зрозуміли, що вони є люди, а не тварини. Поряд із цим дуже часто ми марнуємо свій час. Диявол відводить нас від головного в житті. Між тим святитель Димитрій Туптало нам наказує: "Часу зовсім не марнуй, лише займайся конечними подвигами… Кінець усьому – смерть, про яку завжди слід роздумувати". Моє перше слово послання до духовенства єпархії. Кожний священик повинен подбати у ці дні про те, щоб якомога ретельніше підготуватися до великопісних богослужінь. У дні Святої Чотиридесятниці потрібно забути про все другорядне, про справи, які можуть ще почекати. Справжній пастир повинен придбати якості незлобства, чистоти, налаштувати себе на постійність молитовного подвигу і дотримання посту. Простота і охайність в одязі, у власному побуті, не завадять вам в очах віруючих отримати повагу. Серед парафіян у дні Великого посту слід формувати покаяльний настрій, обов’язково на богослужіннях, перед сповідями, проповідувати, настановляти вірян. Слід завжди пам’ятати, що подвиг посту не закінчується у неділю Торжества Православ’я і знову не відновлюється у Страсний Тиждень. Він триває всі тижні Святої Чотиридесятниці. Не потрібно думати, що в Церкві існують одні вимоги до священнослужителів, а інші до віруючих людей. Це б вигляділо так, що ми проповідуємо якусь подвійно мораль. Нам необхідно всім знати, що християнська віра оголосила і утвердила єдність моралі. Наші біди і страждання від того, що дуже часто ми проповідуємо подвійну мораль. Одне на словах стверджуємо, а по-іншому, і при цьому гріховно, чинимо. Тому нам потрібно уникати цього страшного гріха, в центрі якого завжди знаходиться напівправда. До таких Господь прорік: "Ось залишається дім ваш пустим" (Мф., 23, 38). Ці євангельські слова можуть звучати як по відношенню до нашого особистого родинного життя, так і по відношенню до всього суспільства, особливо до наших політиків, які розділяють мораль навпіл, ухиляючись від народної аксіоми: "на правді земля стоїть". В нас нехай не буде так. У всіх ділах, словах і помислах перебуваймо у Бозі і всіляко спонукуймо себе до Божої любові. Найбільше ж у дні Святої Чотиридесятниці згадуймо про покаяння і прощення. Пам’ятаймо, що словами про покаяння Господь розпочав Своє вчення, а словами прощення його завершив. "Покаяння є зерно – а прощення – плід", - каже святитель Микола Сербський. Якби не існувало б слів: "Прости мене!" і "Бог простить, і я прощаю!" - життя людське було б неможливим. Це був би звіринець серед звіринця природи. Тому немає на землі такої мудрості, яка могла б навести порядок і встановити мир між людьми без допомоги прощення. І немає такої школи і такого виховання, які могли б зробити людей великодушними і благородними без змагання у прощенні. Тому я, як ваш архіпастир, прошу прощення у всьому чим згрішив перед вами. Також пам’ятаймо, що піст і молитва – це два стовпи віри. Православна Церква з давніх-давен підкреслювала значення посту, як випробовуваного лікарства від усіх плотських пристрастей. Тому уникати посту, стримання у їжі, не потрібно. Так само не потрібно дивитись на піст, як на уздоровчий засіб для тіла, бо постячись тілесно ми повинні поститися духовно. Не виправдовуйте своє небажання поститися своїм немічним станом. Господь все бачить. Він бачить хворого і бачить лукавого, який прикидається немічним і хворим, для того щоб уникнути посту. Будьмо правдивими і Господь нам Сам вкаже дорогу нашого подвигу Святої Чотиридесятниці. Попереду нас чекає світлий день Христового Воскресіння. Зустріньмо його чистими, як це робили наші предки. Вони частіше ходили до церкви, вони вели побожне життя, мали страх Божий, а звідси у них з’являлась мудрість. До цього часу кожний із нас згадує життєву мудрість наших прадідів, батьків. Вони були носіями цього дару не від того, що були такими, а від того, що були перш за все побожними. На гріх вони дивились, як на гріх, на сором, як на сором. Христос нехай вас усіх благословляє, щоб ми були достойними Царства Божого в силі вже у цьому житті, у смертному тілі своєму і могли нести радісну звістку Воскресіння Христового. Амінь! Димитрій, митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський (у переддень Великого посту 2010 року Божого)
|