Немає на нашій землі жодного християнського дому, де не було б на стіні образа Святителя Миколая. Немає душі, що не горнеться до цього великого Святителя. Святий Миколай для християн з давніх-давен - це правдиве правило віри і уособлення доброти. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце відчуває і знає, що він колись, за свого земного життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні, перебуваючи у вічному житті, він може подати нам руку допомоги в нашій біді.

Святий Миколай народився в місті Патарі, в Малій Азії, від шляхетних, правовірних і багатих батьків - Феофана і Нонни - близько 280 р., за царювання Валеріана. Батьки його сповідували християнську віру. Миколай уже змалку був набожним. З віком він виявляв схильність до суворого стримування і полюбляв бути на самоті. Вихований у страху Божому, він завжди уникав світських веселощів, любив бувати в храмі Божому і, зрештою, відцурався від мирського життя і прийняв чернечий постриг. Після смерті батьків Миколай роздав свою спадщину бідним, а сам вирушив до Палестини поклонитися святим місцям.

Після подорожі повернувся в Патар, де єпископом був його дядько. Він запропонував йому прийняти сан священика. Відтоді святий Миколай допомагав усім, хто потребував його ласки. Своїми молитвами він утихомирює бурю на морі, зцілює хворих і без ліку творить добрі діла. За такий великий і ревний труд він одержав сан архієпископа в місті Міри. Він не пишався тим, що посів таке високе становище в Церкві Христовій, навпаки, він носив простий одяг, їв один раз на день, не прагнув до розкоші, пив лише воду, не досипав ночей, молячись. Усіх його чеснот не можна перелічити й переказати, бо їх безліч.

Двері його серця були відчинені для всіх, хто з вірою просив допомоги, а він нікому не відмовляв в пораді і дарував втіху. Під час гонінь в Римській імперії на Церкву Христову, за царювання Діоклетіана та Максиміана, Святителя Миколая було схоплено і кинуто до в'язниці. За царювання Константина Великого святий Миколай був визволений з тюрми і повернувся до своєї пастви.

У 325 р., як свідчить церковне передання, святий Миколай був присутній на Першому Вселенському Соборі, де ревно захищав догмати Православної Церкви. У грудні 343 р. Великий Святитель помер. Тіло його було поховане в соборному храмі міста Мірах. У VII ст. святий Андрій Крітський написав хвалебні вірші святому Миколаю, називаючи його великим чудотворцем. У VIII ст. святий Іоанн Дамаскін, у IX - Феофан і Візантій на честь чудотворця Миколая скла ли багато хвалебних пісень, які нині співають під час Богослужіння.

За царювання Олексія Комнина (1081 - 1118 рр.) в 1087 р. нетлінні мощі Святителя Миколая було перенесено в місто Бар у Південній Італії.

Тропар свята: Святе життя твоє показало Церкві тебе зразком віри, прикладом лагідності, учителем стримання. Через це своєю покорою ти придбав величність, а убогістю - багатство, отче Святителю Миколаю, благай Христа Бога, щоб спас Він душі наші.