14 січня (1 січня ст. ст.) – Обрізання Господнє

На восьмий день після Свого Різдва Господь наш Ісус Христос, за старозавітним законом, прийняв обрізання, встановлене для всіх немовлят чоловічої статі в знак Завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками (Бут. 17, 10 - 14; Лев. 12, 3). При здійсненні цього обряду Божественному Немовляті було дано Ім'я «Ісус», сповіщене Архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії (Лк. 1, 31 - 33; Лк. 2, 21). За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи приклад, як людям слід неухильно виконувати Божественні встановлення. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був справжньою Людиною, а не носієм примарної плоті, як учили деякі єретики (докети). У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, прообразом якого він був (Кол. 2, 11 - 12).

Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сягають IV століття. Канон свята написаний преподобним Стефаном Савваітом (пам'ять 28 жовтня). Разом з обрізанням, прийнятим Господом як знак Завіту Бога з людьми, Він отримав й Ім'я «Ісус» («Спаситель») як печать Свого служіння справі спасіння світу (Мф. 1, 21; Мк. 16, 17; Мк. 9, 38-39; Лк . 10, 17; Дії. 3, 6 Дії. 3, 16; Фил. 2, 9-10).

Ці дві події, що відбулися на самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили в Новий Завіт з Богом і "обрізані обрізанням нерукотворним, скинувши людське тіло гріховне, обрізанням Христовим" (Кол. 2, 11). Саме ім'я християнина свідчить про вступ людини в Новий Завіт з Богом.

Богослужбові вказівки:

14 січня, п'ятниця.

Обрізання Господнє. Свт. Василія Великого, архиєп. Кесарії Каппадо­кійської (379). Свт. Петра Могили, митрополита Київського і Галицького та всієї Руси (1647). Мч. Василія Анкирського (бл. 362). Св. Емілії, матері свт. Василія Великого (IV).

Літургія свт. Василія Великого.

Утр. - Ін., 36 зач., Х, 9-16.

Обрізанню - Кол., 254 зач., ІІ, 8-12. Лк., 6 зач., ІІ, 20-21, 40-52.

Свт. - Євр., 318 зач., VІІ, 26 - VІІІ, 2. Лк., 24 зач., VІ, 17-23.

На великій вечірні на "Господи, взиваю..." стихири свята Обрізання 4, святителю 4, "Слава" святителю, "І нині" свята. Паримії, по "Нині відпускаєш..." тропар святителю двічі і свята один раз. На утрені на "Бог Господь" тропар свята двічі, "Слава" святителю, "І нині" свята. Після полієлея величання, прокимен, Євангеліє святителю. Катавасія "Глибини відкрив Ти дно...".Замість "Чеснійшу..." співаємо приспіви свята та святителю 1-й приспів: "Величай, душе моя, за Законом обрізаного Господа". На Літургії прокимен, Апостол, алилуарій, Євангеліє і причасний - свята і святого. Замість "Достойно" - "Тобою радується...". Відпуст свята. З цього дня до віддання Богоявлення на утрені, коли співається велике славослів'я, катавасія "Глибини відкрив Ти дно...".