Святий апостол Тимофій походив з лікаонського міста Лістра, що в Малій Азії. Він був навернений до Христа в 52 році святим апостолом Павлом. (+ бл. 67; пам'ять 29 червня). Коли апостоли Павло і Варнава відвідали вперше лікаонійські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив кульгавого від народження, і багато жителів міста увірували в Христа, серед них був і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євнікія і баба Лоід (Дії 14,6 - 12, 2 Тим. 1, 5). Насіння віри, посіяні апостолом Павлом в душі святого Тимофія, принесли рясні плоди. Він став ревним учнем апостола, а згодом його невідлучним супутником і співробітником у проповіді Євангелія. Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його в Посланнях «своїм улюбленим сином», із вдячністю згадуючи його вірність і відданість. Він писав Тимофію: "Ти пішов услід за моєю наукою, поступом, вірою в любові, терпінні, у переслідуваннях, стражданнях ..." (2 Тим. 3, 10-11). У 65 році апостол Павло висвятив апостола Тимофія на єпископа Церкви в Ефесі, якою святий Тимофій керував впродовж 15 років. Святий апостол Павло, перебуваючи в Римі в темниці і знаючи, що йому належить мученицький подвиг, викликав до себе вірного учня і друга апостола Тимофія на останнє побачення (2 Тим. 4, 9).

Святий Тимофій закінчив своє життя мученицьки. У Ефесі язичники здійснювали свято на честь ідолів і носили їх по місту, супроводжуючи нечестивими обрядами та піснями. Святий єпископ Тимофій, ревно вболіваючи про Славу Божу, намагався зупиняти і напоумити засліплених ідолопоклонством людей, проповідуючи їм істинну віру в Христа. Язичники в озлобленні кинулися на святого апостола, били його, волокли по землі і, нарешті, побили камінням. Мученицьку смерть за Христа святий апостол Тимофій сприйняв у 80-му році. У IV столітті святі мощі апостола Тимофія були перенесені до Царгорода і покладені в храмі Святих Апостолів. Свята Церква шанує святого Тимофія в числі 70-ти апостолів.