У цей день в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено уставні богослужіння, а саме: напередодні, 6 квітня, було відслужено Всенічне бдіння (яке складалось із Великого Повечір"я, Літії, Утрені та 1-го часу), а у сам день свята, у четвер, було відслужено великопостові часи (3-й, 6-й, 9-й) Зображальні, а також Вечірню з переходом у Божественну Літургію.
Богослужіння очолив завідувач Богословського відділення доц. прот. Микола Щербань у співслужінні доц. свящ. Миколи Лагодича, свящ. Богдана Сливки (V курс) і дияк. Івана Шубина (VІ курс). За богослужінням багато вірян причастилося Святих Христових Таїн.
Богослужіння очолив завідувач Богословського відділення доц. прот. Микола Щербань у співслужінні доц. свящ. Миколи Лагодича, свящ. Богдана Сливки (V курс) і дияк. Івана Шубина (VІ курс). За богослужінням багато вірян причастилося Святих Христових Таїн.
На запричасному стиху з проповіддю до присутніх у храмі вірян звернувся свящ. Богдан Сливка (V курс).
Богослужбові особливості свята Благовіщення Пресвятої Богородиці (2011 р.):
7 квітня (н. ст.), четвер 5-ої Седмиці Великого Посту,
Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Ікони Благовіщення Божої Матері (ХVІ).
Літургія св. Іоана Золотоустого.
Утр. – Лк., 4 зач., І, 39–49, 56.
Літ.: Євр., 306 зач., ІІ, 11–18. Лк., 3 зач., І, 24–38.
Благовіщенню – Вих., ІІІ, 1–8. Притч., VІІІ, 22–30.
Літ. – Євр., 306 зач., ІІ, 11–18. Лк., 3 зач., І, 24–38.
На трапезі дозволяється риба.
Всенічна починається з великого повечір’я виголосом: “Слава Святій…”. Після першого Трисвятого – тропар свята, після другого – кондак. Після читання “Слава в вишніх Богу…” – літія.
На утрені на “Бог Господь” тропар свята тричі. Читаються три кафизми. Після 1-ї єктенії нема, але сідальні Тріоді. Після 2-ї кафизми – єктенія і сідальний свята. Після 3-ї кафизми – єктенія і сідальний свята. Полієлей. Величання: “Архангельським гласом взиваємо до Тебе, Чиста: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”. Прокимен і Євангеліє свята. Канон свята з приєднанням трипіснця Тріоді на 4-й, 8-й і 9-й піснях. Катавасія свята, в піснях з трипіснцем катавасія – ірмос 2-го трипіснця. “Чеснійшу...” не співаємо, але приспів: “Благовісти, земле, радість велику, хваліть, небеса, Божу славу” та ірмос “Як до одухотвореного Божого кивота...”. До тропарів 9-ї пісні канону свята той же приспів, до тропарів трипіснця приспів: “Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі”. “Все, що дише...” і стихири на хвалітних співаються. Читається повсякденне славослів’я. Єктенія “Доповнимо ранішню молитву...”. На стиховні стихири Тріоді, “Слава, і нині” – свята, глас 8-й: “Нехай веселяться небеса...”. “Благо є... – 1 раз. Після Трисвятого тропар свята. Сугуба єктенія. Після виголосу – 3 великих поклони з молитвою прп. Єфрема Сиріна і відразу (без відпусту утрені) 1-й час без кафизми. Наприкінці 1-го часу – 3 великих поклони з молитвою Єфрема Сиріна і відпуст.
3-й, 6-й, 9-й часи з кафизмами, але без поклонів. На 6-му часі паримія. На зображальних Блаженні читаються, після “Отче наш” кондак свята, в кінці зображальних 3 великих поклони і відпуст.
Літургія починається з вечірні. 103 пс. читається, кафизми немає. На “Господи, взиваю...” 11 стихир: Тріоді самогласний дня двічі, подобні Тріоді 3, свята 3 і Архангела 3 (до 11-ї стихири приспів: “Ти твориш духів ангелами Своїми, і слугами своїми – вогненне полум’я”. “Слава, і нині” – “Посланий був…”. Вхід з Євангелієм. Паримії Триоді 2 і свята 2. Мала єктенія, виголос “Бо Ти Святий...”, Трисвяте, далі – Літургія свт. Іоана Золотоустого. Замість “Достойно” – “Благовісти, земле... Як до одухотвореного Божого кивота...”. Причасний: “Обрав Господь Сион, і зволив його на оселю Свою”.
ПРО СВЯТО БЛАГОВІЩЕННЯ
Свято Благовіщення – одне з двонадесятих свят Православної Церкви, яке присвячене прославленню події, що описана в Євангелії від Луки (Лк.1, 26- 38). Відзначається воно 7 квітня (25 березня за ст.ст.) - за дев’ять місяців до Різдва Христового.
«Радуйся Благодатна! Господь з Тобою…» (Лк 1, 28 ), – саме такими радісними для нас словами звертається архангел Гавриїл до Пресвятої Богородиці. Ці слова радісні для нас тому, що саме цей день став початком нашого спасіння. Бог приходить на землю, щоби нас возвести на небо, тому що ще у предвічній раді Святої Тройці, коли ще не був створений всесвіт, Бог поклав Сину Своєму спасти людей від гріха і смерті. Саме Благовіщення і було виявленням цієї таїни, суть якої полягає в тому, що Син Божий стає Сином Людським, і у всьому, крім гріха, стає подібним нам. Саме через це ця подія і є початком нашого спасіння від гріха і смерті.
Господь спасає нас Своєю благодаттю, Своєю милістю, але не без нашої участі. Тому слова Пресвятої Діви: «Я – раба Господня, нехай буде Мені за словом твоїм» (Лк.1, 38) – мають сакраментальне значення. Без них, тобто без згоди Пресвятої Діви Марії, наше спасіння не відбулося б.
Говорячи про цю подію, святий Григорій Палама зазначає: «Втілення було б так само неможливе без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливе без творчої волі Божої. І тому ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Яка заради нашого спасіння, всім серцем, всім розумом, і всією Своєю душею, зуміла довіритися Богові до кінця».
Тому Свята Православна Церква так глибоко шанує Пресвяту Богородицю, називаючи Її чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів, бо саме Вона породила Того, Хто, будучи істинним Богом, у саму мить зачаття від Святого Духа в її утробі сприйняв у єдність Своєї Іпостасі, тобто Своєї Особи, людську природу.
Діва Марія народила Господа нашого Ісуса Христа не за Божеством Його, а за Його людською природою, яка з самої першої хвилини Боговтілення стала нероздільно й іпостасно з’єднана в Ньому з Його Божеством. Діва Марія народила не просту людину, а втіленого істинного Бога, і не просто Бога, а Бога у плоті. Він прийняв людську природу не з неба, а від Діви, і ця природа єдина з нашою природою, окрім гріха. Ось чому ми називаємо Марію Приснодівою і Богородицею.
У перших християн це свято мало різні назви: Благовіщення про Христа, Початок Викулення, Зачаття Христа, і тільки в VІІ ст. йому було засвоєно назву «Благовіщення Пресвятої Богородиці».
Про древнє шанування свята свідчить те, що від самого початку створення Християнської Церкви в Назареті, на тому місці, де Архангел благовістив Діві Марії, побудовано храм в пам’ять Благовіщення Богородиці. Про древність святкування Благовіщення свідчить святий Афанасій Великий (293-373), коли в бесіді на свято говорить, що воно є першим в ряду інших свят і особливо вшановується, бо є початком спасіння. Це свято в своїх бесідах згадують святителі Григорій Неокесарійський, Афанасій Олександрійський, Іоан Золотоустий, блаженний Ієроним, блаженний Августин та інші.
В V ст. Анатолій, патр. Константинопольський, преп. Андрій Критський (VII cт.), преп. Іоан Дамаскін (VIII ст.) та святитель Феофан, митр. Нікейський (VIII ст.) й інші написали багато хвалебних пісень на честь Благовіщення, якими і нині Церква прославляє цю подію.
о. Василь РУДНІЦЬКИЙ –
для «Голосу Православ’я»
«Радуйся Благодатна! Господь з Тобою…» (Лк 1, 28 ), – саме такими радісними для нас словами звертається архангел Гавриїл до Пресвятої Богородиці. Ці слова радісні для нас тому, що саме цей день став початком нашого спасіння. Бог приходить на землю, щоби нас возвести на небо, тому що ще у предвічній раді Святої Тройці, коли ще не був створений всесвіт, Бог поклав Сину Своєму спасти людей від гріха і смерті. Саме Благовіщення і було виявленням цієї таїни, суть якої полягає в тому, що Син Божий стає Сином Людським, і у всьому, крім гріха, стає подібним нам. Саме через це ця подія і є початком нашого спасіння від гріха і смерті.
Господь спасає нас Своєю благодаттю, Своєю милістю, але не без нашої участі. Тому слова Пресвятої Діви: «Я – раба Господня, нехай буде Мені за словом твоїм» (Лк.1, 38) – мають сакраментальне значення. Без них, тобто без згоди Пресвятої Діви Марії, наше спасіння не відбулося б.
Говорячи про цю подію, святий Григорій Палама зазначає: «Втілення було б так само неможливе без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливе без творчої волі Божої. І тому ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Яка заради нашого спасіння, всім серцем, всім розумом, і всією Своєю душею, зуміла довіритися Богові до кінця».
Тому Свята Православна Церква так глибоко шанує Пресвяту Богородицю, називаючи Її чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів, бо саме Вона породила Того, Хто, будучи істинним Богом, у саму мить зачаття від Святого Духа в її утробі сприйняв у єдність Своєї Іпостасі, тобто Своєї Особи, людську природу.
Діва Марія народила Господа нашого Ісуса Христа не за Божеством Його, а за Його людською природою, яка з самої першої хвилини Боговтілення стала нероздільно й іпостасно з’єднана в Ньому з Його Божеством. Діва Марія народила не просту людину, а втіленого істинного Бога, і не просто Бога, а Бога у плоті. Він прийняв людську природу не з неба, а від Діви, і ця природа єдина з нашою природою, окрім гріха. Ось чому ми називаємо Марію Приснодівою і Богородицею.
У перших християн це свято мало різні назви: Благовіщення про Христа, Початок Викулення, Зачаття Христа, і тільки в VІІ ст. йому було засвоєно назву «Благовіщення Пресвятої Богородиці».
Про древнє шанування свята свідчить те, що від самого початку створення Християнської Церкви в Назареті, на тому місці, де Архангел благовістив Діві Марії, побудовано храм в пам’ять Благовіщення Богородиці. Про древність святкування Благовіщення свідчить святий Афанасій Великий (293-373), коли в бесіді на свято говорить, що воно є першим в ряду інших свят і особливо вшановується, бо є початком спасіння. Це свято в своїх бесідах згадують святителі Григорій Неокесарійський, Афанасій Олександрійський, Іоан Золотоустий, блаженний Ієроним, блаженний Августин та інші.
В V ст. Анатолій, патр. Константинопольський, преп. Андрій Критський (VII cт.), преп. Іоан Дамаскін (VIII ст.) та святитель Феофан, митр. Нікейський (VIII ст.) й інші написали багато хвалебних пісень на честь Благовіщення, якими і нині Церква прославляє цю подію.
о. Василь РУДНІЦЬКИЙ –
для «Голосу Православ’я»