14 жовтня 2012 року, в неділю 19-ту після П’ятдесятниці в день свята Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, а також пам’яті ап. від 70-ти Ананія. Прп. Романа Солодкоспівця (бл. 556). Прав. Петра Багатостраждального (Калнишевського, 1803). Прп. Сави Вишерського, Новгородського (1461). Прп. Домнина Солунського (IV). Прмч. Михіїла, ігумена Зовійського і з ним 36 прмчч. (780-790). Святкування на честь Хітона Господнього і Стовпа Животворчого (Груз.). Люблінської, Псково-Покровської, Касперівської, Браїловської, Гербовецької і Барської ікон Божої Матері в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено Божественну Літургію.

Богослужіння звершив клірик університетського храму Трьох Святителів протоієрей Миколай Лагодич у співслужінні диякона Ігоря Луцана.

На запричасному стиху студент 5 курсу Володимир Григорович виголосив проповідь на тему недільного євангельського читання.

Цього дня багато вірян причастилися Святих Христових Таїн.

Після відпусту, до присутніх у храмі вірян, із словом повчання звернувся клірик храму прот. Миколай Лагодич.

Історія свята

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на особливу увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земне, людське, але небесне й могутнє заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми постійно мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встоятися жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому празник Покрова завжди був і є для нашого українського народу днем великого вияву любові і вдячності для Пресвятої Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.

Історія празника Покрова

Головний мотив, який послужив для появи цього празника, це видіння св. Андрія Юридивого. Царгород (Константинополь) - столиця Візантії, була в облозі арабів. Ціле місто й народ був у великій тривозі. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховувалася її риза, правилося всеночне Богослужіння, і храм був переповнений людьми, які щиро молилися. У натовпі ревно молився за спасіння міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа закінчилася. Втім св. Андрій побачив, як від царських дверей — так звалися у греків головні вхідні двері церкви — йшла світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі Святого Івана Хрестителя і святого Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор (з грецької мафоріон), і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавично рознеслася по всьому місті. Вороги відступили. Місто було врятоване. Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Хто був св. Андрій Юродивий? Загально історики приймають, що він своїм походженням був скіфом-слов'янином з південних земель Русі-України. Він з іншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут він пізнав і полюбив християнську віру. Роздумуючи над словами св. Апостола Павла: "Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні" (1 Кор. 4, 10), він почав поводитися як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив на молитві й читанні Святих книг.

Коли жив св. Андрій і коли було чудо покрова? На це питання тяжко дати ясну й задовільну відповідь. В цій справі думки істориків поділені. Одні кажуть, що св. Андрій жив за панування цісаря Льва I-го Великого (457-474 рр.). це є у V-му столітті, інші знову, яких є більшість, пересувають час життя св. Андрія на часи цісаря Льва VI-го Мудрого (886-911 рр.). це є на початок Х-го століття.

Празник Покрова був у греків місцевим празником і після падіння Царгороду 1453 р. вони перестали його святкувати. Не знати також, чому якраз день 14-го жовтня став днем празника. Можливо, що того дня св. Андрій мав видіння, а можливо також тому, як деякі думають, що того дня Східна Церква відзначає пам'ять св. Романа Сладкопівця, який склав багато гімнів у честь Пречистої Діви Марії. Наступного дня після празника святкує наша Церква пам'ять св. Андрія Юродивого.

Празник Покрова має службу великих празників зі всеночним, але не належить до 12 великих празників. Він не має ані перед- ані по-празденства.

Празник Покрови в Україні

Східна Церква у своїх богослужіннях залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресвятої Богородиці: її Богоматеринство, її Вседівицтво і її Заступництво за нас перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народу. Наші князі, наші королі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирали Пречисту Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку. Тут згадаємо дещо...

Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення він 1037 р. віддає увесь народ в опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого українського народу.

До Неї в тяжкі хвилини прибігали наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.

Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що свою перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців у 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії, і розбили половців. Князь Ігор Святославович, герой епосу "Слово о полку Ігореві", після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари.

Деякі наші князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї. В новіших часах знайдено в Україні дуже старовинні золоті, бронзові й мідні нашийні іконки, звані з грецької енколпіями. Один з таких енколпіїв має грецький напис: "Богородице, будь моїм покровом і охороною, Амінь".

Наші славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя.. ", а від Запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: "Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла". Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки і ревно співали "Під Твою милість прибігаемо". Повернувшись щасливо з походу, спішили до Неї зі щирою подякою. В їхній бойовій пісні "Нумо, хлопці, до зброї" приходять слова: "Нам поможе св. Юрій ще й Пречиста Мати турка подолати". А Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом.

В часах всенародного лихоліття, Її свята ікона знаходиться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала нам багато чудесних випадків помочі Божої Матері, передусім у часі нападу ворогів на нашу землю.

Кому незнана чудесна захорона почаївського монастиря в липні 1675 р. перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь Божої Матері "Ой, зійшла зоря вечеровая над Почаевом стала". Почитання Пресвятої Богородиці в українському народі як Заступниці і Покровительки найкраще з'ясовує сільська хроніка Яжова Старого в Галичині. Згадуючи про страшні татарські напади і небесну опіку Пречистої Діви Марії, та хроніка каже: "Народ переляканий і збідований втікав до своєї церковці, падав на коліна перед іконою Божої Матінки, молився гаряче й ніколи не був позбавлений її опіки".

Дух богослужіння празника

Богослужіння цього празника віддзеркалюють глибоку віру соток століть Східної Церкви й нашого народу в заступництво й опіку Пресвятої Богоматері.

На стихирах малої вечірні Церква взиває усіх вірних до святкування празника Покрова: "Прийдіть, всі любителі празника, і прославмо чесний покров Божої Матері. Вона бо до Сина благально руки простерла, а її святим покровом весь світ покритий. Тому устами й серцем, піснями і співами духовними, з усіма, що прибігають, святкуймо світло".

У стихирах вечірні й утрені, в тропарі й каноні св. Церква оспівує свою любов, беззастережне довір'я в Її могутню опіку і спору поміч, Її роль в нашому спасінні та превелике материнське милосердя. "Богородице чиста, — співаємо в першій стихирі великої вечірні — Ти велике Заступництво для печальних. Ти скора помічниця, спасіння й укріплення світу. Ти глибина милості, джерело Божої мудрості, для світу покров. Величаймо вірні і славімо невимовно її світлий омофор. Повна ласки, радуйся з Тобою Господь, подавай світові велику милість".

Тропар 9-ої пісні канону славить її привілей зціляти недуги душі й тіла та визволи від усіх бід: "Ти прийняла від Бога дар, щоб, як Божа Мати, зціляти недуги всіх християн і від бід визволяти і гріхи прощати і з неволі та від усякої нужди спасати. Тож і нами не погорди, Госпоже, бо Ти знаеш, чого потребуемо: здоров’я для тіла і спасіння для душі".

Св. Отець Пій Х-ий в 1912 р. сказав до нашого єпископа Микити Будки такі слова: "Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Ісуса і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти".

Так, ми сильно віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що Вона нашого народу ніколи не залишить і заступиться за нас перед своїм Сином та випросить в Нього ту превелику ласку, що на наших рідних землях упаде царство тьми й неволі і знову запанує царство її Божого Сина.

Прес-служба

Богословського відділення