Дорогі браття і сестри!

ХРИСТИС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

       Ще за сім століть до народження обітованого Викупителя роду людського святий богонатхненний пророк Михей, провіщаючи народження Спасителя, викликував: «І ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля» (Мих. 5: 2; Мф. 2: 6). Подія, яка сталася понад дві тисячі років тому, була настільки великою, що їй рівної не було в історії людства. Невеличке і майже нікому не знане містечко Вифлеєм, убогий вертеп і злиденні ясла у ньому стали для всього світу центром уваги і відліком нової доби, бо в них був покладений невмістимий Христос Бог.

Багато немовлят народжувалось у Вифлеємі – і відомих, і невідомих, – але в жодному із них світ не побачив Того єдиного, Кого очікував стільки часу, через Якого прийшло спасіння. Бог – Творець світу – явився смиренним Немовлям, у Якому в мить народження мало хто зумів побачити Божу велич і славу. Цього Немовляти світ очікував від початку історії, прийнявши в пророцтвах обітницю Божу про явлення у світ Спасителя і Викупителя людства.

Пришестя Сина Божого у світ було тихим і непомітним. Творець неба і землі, всього видимого і невидимого благозволив з’явитися у вертепі і бути покладеним у яслах.

Мудреці, ведені зіркою, здалека прийшли вклонитися Йому. Бідні пастухи, котрі пасли отари овець у полі, почувши благу звістку від ангелів, поспішили на зустріч із Царем, покладеним у яслах. Де ж царська велич? Де урочиста зустріч Того, Хто є «очікуванням народів»? Христос смиренний і непомітний. Велич тайни втілення Бога не потребує зовнішньої слави. Сьогодні найвища слава Божа явлена в Його величному смиренні, в Його приниженні до людини, до безпомічного немовляти. «Поглянь, – каже блаженний Феодорит Кирський, – на убоге перебування Того, Хто збагачує небо; поглянь на ясла Того, Хто сидить на херувимах; поглянь на Його земну злиденність, роздумуючи про небесне багатство. Зубожів Бог, багатий милістю, щоб ми збагатилися Його убогістю, і для того був покладений у ясла Цар Небесний, щоб ми навчились Його добровільній убогості та смиренню. У ясла покладається Слово Боже, щоб і словесні, і безсловесні (тобто праведні і неправедні) вільно й безборонно причащалися їжі спасіння». А святий Кипріан доповнює, кажучи: «Він для того покладається у ясла, щоб ми, покинувши наше пристрасне життя, насичувалися не сіном гріховних насолод, а небесним хлібом».

Наш слабкий розум не в змозі вмістити, збагнути, пізнати велич цієї події, тому нам потрібно хоча б частково, приблизно зрозуміти те, що звершив для нас Бог через Своє втілення.

Святий Іриней Ліонський говорить: «Господь став Сином Людським, щоб як рід наш піддався смерті через людину переможену, так і знову ми отримали життя через Людину-Переможця; і як смерть отримала над нами перемогу через людину, так і через людину ми здобули б перемогу над смертю».

Христос прийшов на землю непомітно для людства і відкрив Себе тільки тим, хто шукав його. З народженням Ісуса Христа у світі все змінилося. Він поклав кінець силі закону і божественною благодаттю преобразив все творіння.

Народження Немовляти Ісуса було здійсненням усіх пророцтв про Нього. Те, що в Старому Завіті було прихованим і покритим темрявою, відкрилося тепер і засяяло божественним світлом. Бог – Творець і Володар світу – з’явився смиренним Немовлям, але цього Немовляти світ чекав від початку своєї історії, прийнявши в пророцтвах обітницю Божу про зʼявлення на землі Спасителя і Викупителя людства.

Так народився Безпочатковий, втілився Безплотний і Невидимий. Із дерев’яних ясел, мов із хмари, засяяло Незаходиме Сонце, щоб просвітити всю вселенну світлом богопізнання. Відтепер земля стала небом. На ній настала весна божественної благодаті, яка розвіялала зиму безбожництва. Христос Спаситель, втілившись, прийняв бідність, однак обіднів для того, щоб благодатно збагатити нас, знеможених рабством гріха і пристрастей.

Христос з’єднався з людським родом. Він Сам, випробовуваний гріхом, знав міру людської немочі і слабкості і, будучи подібним до людини у всьому, окрім гріха, Своєю Божественною любов’ю всіх поєднав у Собі, всіх викупив Собою. І Старозавітний Ізраїль, який жив до Різдва Христового, і ми, Новий Ізраїль, який народився у світ одночасно з Різдвом Христовим під покровом Божої благодаті, об’єднуємося єдиним почуттям у Христі Ісусі. І це зробить всіх нас рідними і близькими всупереч простору і часу, які розділяють людство.

Ця радість вселяє впевненість і надію на сповнення обітниці Божої – «І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерті не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло!» (Одкр. 21: 4). Ми не забуті і не відкинуті Богом, Його любов до нас невичерпна й непереможна: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не згинув, а мав життя вічне» (Ін. 3: 16).

У цей величний і святковий день Різдва Христового, коли наші душі сповнені невимовної духовної радості, сердечно вітаю вас, всечесні й боголюбиві пастирі, чесне дияконство, чернецтво, улюблені браття і сестри. У нинішній день звернімося до Господа, складаючи щиру подяку за всі Його благодіяння, даровані нам упродовж минулого року, і піднесімо щиру молитву, благаючи Божого благословення, миру і злагоди. Нехай Всемилостивий Отець зміцнить наші сили і благословить всіх нас величними успіхами у справі утвердження нашої Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату.

 Нехай Боже благословення, мир, любов і радість будуть з усіма нами.

 ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!