Портал «Релігія в Україні» вирішив ознайомити читачів з думками експертів щодо минулого, 2010-го, і нового, 2011-го, років. Свої коментарі запропонував речник Київської Патріархії єпископ Євстратій (Зоря).

- Які найбільш значущі події релігійного характеру в Україні Ви можете назвати за підсумками 2010 року?

- Загалом міг би охарактеризувати 2010 р. як рік випробувань. Україна загалом і Церкви в Україні зокрема проходять екзамен на зрілість.

Власне в Україні не сталося скільки-небудь значних подій у церковному житті, які можна було би назвати «подією року».

Думаю, що головною подією я міг би назвати те, чого не сталося, а саме - у 2010 р. не було логічного продовження діалогу між Київським Патріархатом та УПЦ, який розпочався у жовтні 2009 р. На цей діалог і в Церквах, і в суспільстві покладалися великі сподівання, але події, які мали місце після зустрічі робочих груп на початку жовтня 2009 р. - відкликання архімандрита Кирила (Говоруна) в Москву, витримана у дусі «холодної війни» заява Синоду УПЦ, явний спротив діалогу з боку орієнтованих на Московську патріархію ієрархів в Україні при погано прихованій підтримці такої лінії їхньої поведінки з боку самої патріархії, кількаразове відкладання і, зрештою, перенесення на невизначений час другого засідання робочих груп - всі ці події показали, що УПЦ не самостійна у веденні діалогу і не готова до його продовження.

Друга «подія року, яка не відбулась» - це те «швидке повернення розкольників до канонічної Церкви», про яке після інавгурації нового Президента говорив патріарх Кирил та його оточення. Там покладали - і покладають - великі сподівання на нову владу, помилково вважаючи, що основа Київського Патріархату - в підтримці Президентів, без якої він повинен сам собою (чи зі сторонньою допомогою) розвалитися. Рік завершився - а, незважаючи на значні зусилля, від Київського Патріархату вдалося відірвати лише кілька осіб. Переконаний, що Москва буде й надалі працювати в тому ж напрямку, але вже очевидно, що її «білц-кріг» провалився.

Третя «подія, яка не відбулася» - це неприйняття в Україні концепції «русского мира», оголошеної патріархом Кирилом. Всі намагання просунути цю концепцію в Україні, особливо в церковній сфері, викликають лише спротив. Патріарх Кирил не може зрозуміти, чому така струнка і гарна концепція, яка «на ура» йде в Москві - в Україні не працює. І не зрозуміє, тому що він так досі й не вірить, що Україна - не Росія.

Якщо ж говорити про Київський Патріархат, то для нас подією року я би назвав багатотисячне святкування Хрещення Київської Руси. Заходи, що відбулися у столиці, показали суспільну підтримку Помісної Церкви. Важливим етапом у житті Церкви став і Архієрейський Собор, який прийняв два документи - «Соборне слово», яке стало логічним продовженням Історико-канонічної декларації 2007 р., та «Послання до пастирів» - документ, який ставить доволі гострі питання сучасного церковного і пастирського життя та пропонує відповіді на них.

- Цього року відбулася зміна політичної влади України. Які, на Ваш погляд, упущення і досягнення старої і нової влади на релігійному полі?

- Досягнень «старої» влади було кілька. Найголовніше - це недопущення гострого конфлікту між конфесіями, в першу чергу - між УПЦ (МП) та Київським Патріархатом. Навпаки, саме зусилля влади так чи інакше вплинули на Церкви та сприяли початку діалогу між ними. Друге досягнення - це внесення суспільно-важливого питання православної церковної єдності до переліку головних тем для обговорення в Україні. Суспільство поступово стало розуміти, що церковне розділення в нашій країні - щось значно більше, ніж «повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». А головна помилка «старої влади» - безсистемність та вторинність дій у церковній сфері. Було велике бажання - але не існувало розуміння того, як досягти бажаного, не враховувалися всі реалії.

Головна помилка «нової» влади - спроба копіювати російську модель державно-церковних відносин, не враховуючи того, що в Росії одна головна християнська конфесія, а в Україні - три. Демонстративне одержавлення УПЦ на фоні ігнорування Київського Патріархату та УГКЦ матиме лише короткостроковий ефект, але в більш тривалій перспективі принесе шкоду і владі, і УПЦ. Бо не можна безкінечно ігнорувати реалії, живучи у вигаданому світі за вигаданими правилами. Зараз УПЦ отримує від влади певні «бонуси», але їй доведеться за них платити так само, як платить РПЦ - втратою довіри суспільства. Адже визнав патріарх Кирил, що з владою у РПЦ не вирішених питань немає, а от із суспільством є серйозні проблеми - воно не розуміє дій Церкви.

Інша помилка влади - повторення того, що робилося у 1994-95 рр., коли були системні намагання влади зруйнувати Київський Патріархат. Зараз теж є спроби втягнути органи влади у «боротьбу з розколом», при чому спроби ці йдуть від Москви. Нічого доброго для України це не принесе.

А якщо говорити про позитив - добре, що влада хоча б декларує рівне ставлення до конфесій. На пряме і відкрите порушення закону там йти не готові. Тому є надія, що здоровий глузд переможе.

- Виходячи з цього, які прогнози і перспективи Ви можете дати на майбутній, а може, і наступні роки?

- Перспективи на наступний рік - не дуже втішні, якщо дивитися зі світської точки зору, але з духовної - швидше корисні.

Суспільство далі складатиме іспит на зрілість, на вміння відстоювати свої інтереси, не піддаватися маніпуляціям. Цей же іспит складатимуть і Церкви. Залишається надія на те, що влада розпочне діалог з іншими конфесіями, а не тільки з Московським Патріархатом, що знизить градус напруги в церковному середовищі. Якщо ж такого діалогу не відбудеться - до нього все одно штовхатиме логіка життя. Бо, зрештою, лише Церква залишається вічною.

З боку Москви триватимуть пошуки тих, кого би можна було виманити з Київського Патріархату. Але, як і раніше, поява таких діячів ніякої користі МП не принесе.

Що стосується УПЦ (МП) - триватимуть невідворотні розмірковування над тим «хто буде після...». Логіка цих міркувань буде визначати вчинки і Московської патріархії, і тих, хто представляє всі групи УПЦ (МП) в нашій державі. Тому і ця Церква складатиме іспит на зрілість - чи є вона справді самостійною, чи її самостійність є лише слова на папері.

В цілому - у 2011 році випробування триватимуть: чия справа з соломи, а чия - із металу дорогоцінного.

Джерело: http://cerkva.info/uk/publications/intervju/1182-ochikuvannia.html