27 січня Православна Церква відзначає день памяті святий Рівноапостольної Ніно, просвітительки Грузії. Пам’ятні дні, присвячені святій Ніно, Православна Церква відзначає двічі на рік: 1-го червня згадується день її приходу до Грузії, а 27-го січня (за старим стилем – 14 січня) – день її упокоєння. 
Свята Ніно була з Кападокії. Вона прийшла до Грузії, здолавши гори Джавахеті. Пройшовши озеро Паравані, вона досягла міста Урбніси, звідки дійшла до Мцхети. Рівноапостольна Ніно жила в місті Мцхета впродовж шести років. За цей час вона звершила багато чудес і навернула до християнства царя Міріана і царицю Нану.

Свята мучениця Тетянаа народилася в знатній римській сім'ї - її батько тричі обирався консулом. Він був таємним християнином і виховав дочку відданою Богові і Церкві. Досягши повноліття, Тетяна не вийшла заміж і всі свої сили віддала Церкві. Вона була поставлена діаконісою в одному з римських храмів і служила Богові, постячи й молячись, доглядаючи за хворими та допомагаючи нужденним. Праведність свою Татіані належало увінчати вінцем мучеництва.

Коли Римом почав правити шістнадцятилітній Олександр Север (222 - 235), вся влада зосередилася в руках лютого ворога і гонителя християн Ульпіана. Кров християнська полилася річкою. Схоплена була і дияконіса Тетяна. Коли її привели в храм Аполлона, щоб примусити принести жертву ідолу, свята помолилася - і раптово відбувся землетрус, ідола розтрощило на шматки, а частина храму обрушилася і придавила жерців і багато язичників. Біс, що мешкав в ідолі, з криком біг від того місця, при цьому всі бачили тінь, що промайнула по повітрю. Тоді стали бити святу діву, викололи їй очі, але вона терпіла все мужньо, молячись за своїх мучителів, щоб Господь відкрив їм духовні очі. І Господь послухав молитву Своєї рабині.

Іоан Предтеча, Іван Хреститель, Іоанн Предтеча, Іван Предтеча, Йоан Хреститель, Йоан Предтеча, Іоан Хреститель — пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий. Про пророка Господь Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя». Іван Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».

Пророк Іоан Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. Жили його батьки біля Хеврону (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа. Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І от у благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого розради мати дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах.

19 січня (6 січня ст.ст.) Свята Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято. Свято Хрещення Господнього – одне із самих древніх свят християнської Церкви. Його всановлення відноситься ще до апостольських часів. Древня назва свята - „ФЕОФАНІЯ”, що означає Богоявлення.
Слово „хрещу” по-грецьки означає „погружаю у воду”. Не можливо зрозуміти сенс і важливість хрещення, не роз’яснивши перш за все символічного значення води, про яке говориться у Старому Завіті. Вода – початок життя. Саме з води, беруть свій початок всі живі істоти. Де немає води, там пустеля.
Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоанн виголошував: „За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрещу вас водою, а Він буде христити вас Духом Святим” (Мк. 1, 7-8).

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Цей празник ми святкуємо 14 січня. Святе Євангеліє про це так говорить: "Як спов­нились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус — ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов’язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все-таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання.

Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже: "У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли" (Кол. 2, 11-12).

11 січня Свята Церква згадує пам'ять 14 000 немовлят, Іродом у Вифлеємі вбитих (І).

Коли прийшов час здійснення найбільшої події – Втілення Сина Божого і Народження Його від Пресвятої Діви Марії, східні волхви побачили на небі нову зірку, яка вказувала на народження Царя Юдейського. Вони відразу відправилися до Єрусалиму для поклоніння новому Царю, а зірка вказувала їм шлях. Поклонившись Богомладенцю, вони не повернулися до Ірода в Єрусалим, як він їм наказував, а навпаки, отримавши одкровення від Бога, пішли в свою країну іншим шляхом. Тоді Ірод наказав убити у Вифлеємі і околицях всіх дітей чоловічої статі у віці до двох років. Він розраховував, що серед убитих дітей буде і Богомладенець, в Якому він бачив суперника.

Древніх відомостей про життя Святого Миколая збереглося небагато. Одними з джерел є перекази Святого Андрія Критського (VII ст.) та монаха-студита Іоана з Константинополя (V ст.).

Згідно різних переказів Миколай народився 270-286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був елліністичний регіон.

За переказами його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами, котрі охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє життя богослужінню. Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його вуйко-єпископ висвячує ще молодого Миколая на священика.