Богословське відділення / 3 грудня – день пам’яті преподобного Григорія Декаполіта († 816),
: ГОЛОВНА :: ІСТОРІЯ ФАКУЛЬТЕТУ :: НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС :: ВИКЛАДАЧІ :: СТУДЕНТИ :: АБІТУРІЄНТУ :: ВИПУСКНИКИ :
: ХРАМИ :: КОНТАКТИ :: БІБЛІОТЕКА :: Студентське товариство «ACADEMIA ORTHODOXA» :: Державне визнання документів про вищу духовну освіту :: Переведення на навчання/Придбання другої вищої освіти :

Підрозділи
Архів
Новий Завіт
Вчення дванадцятьох апостолів - Дідахі
Церковний календар. Житія святих
Богословські статті
Літургіка

Розклад занять



Наш банер




3 грудня – день пам’яті преподобного Григорія Декаполіта († 816)

 

.jpg_06

 Преподобний Григорій Декаполіт

Преподобний Григорій народився в місті Ірінополі в Десятиградді від благочестивих і богобоязливих батьків, Сергія та Марфи. З восьми років він був відданий для навчання грамоті, і ще в юності добре вивчив слово Боже, і відрізнявся старанністю до храму Божого. Прагнучи до небесного, він зненавидів все земне: не куштував приємних для смаку харчів, вживаючи лише просту і грубу їжу, відмовлявся носити багатий і м'який одяг, сам просочував себе рукоділлям, віддаючи залишок бідним. Часто він віддалявся в безмовність і там наодинці молився Богу, щоб Він удостоїв його, бути Його вірним рабом.

Коли Григорій досяг повноліття, батьки мали намір одружити його, але він таємно втік, і пішов в один пустельний монастир, де прийняв чернецтво і ревно трудився в пості і стриманості, в молитвах і безперестанних нічних сторожах, покладаючи на себе всякі тягарі самого суворого чернечого життя ...

Між тим, незабаром, батько Григорія помер; благочестива ж мати, після довгих пошуків знайшовши його, не тільки не докоряла, але і схвалила його намір присвятити себе чернечому подвигу, вона попросила його тільки перейти до іншого монастиря, де перебував і його брат. Підкоряючись волі матері, преподобний переселився туди, але, коли він дізнався, що настоятель того монастиря - іконоборець, то, як гарячий ревнитель православ'я, викрив його перед усією братією. Тоді настоятель, у люті, жорстоко побив його, після чого Григорій пішов до іншого монастиря, де настоятелем був родич його матері, Симеон. З радістю зустрівши Григорія, Симеон, як чоловік досвідчений в подвижницькому житті, настановляв юнака на всяку чесноту. Проживши тут близько чотирнадцяти років, преподобний Григорій заслужив загальну повагу, і всі стали почитати його як доброчесну і чуйну людини. Збагачуючись у глибокому смиренні і бажаючи стати досконалим ченцем, він попросив у настоятеля дозвіл оселитися у відокремленій келії, щоб, не маючи ніякого життєвого піклування, проводити час у мовчанні. Настоятель, передбачивши його благе піднесення, відвів йому для подвигів одну печеру в глибокій прямовисній щілині. І почав святий ще з більшою ревністю змагатися в тій печері. Але, не бентежачись поголоскою людською, він зазнав тут велике занепокоєння від демонів, які всіляко озлобляли і спокушали його, намагаючись прогнати його з їхньої оселі. То погрожуючи вони йому, кричачи: "Іди з нашого помешкання, - інакше багато постраждаєш від нас"; і спрямовувалися на нього, набуваючи вигляду страшних скорпіонів. Але він залишався невразливим і безстрашним. Коли стояв він на молитві, біси кусали його руки і ноги, та він нехтував наносившимося йому виразками, вважаючи їх ні в що. І біси з соромом віддалилися. Через небагато днів, вони з'явилися до нього у вигляді воїнів, погрожуючи його вбити, та він створив хресне знамення, і вони зникли. Після того, явилися вони святому, виблискуючи світлом і кажучи, що вони - сорок мучеників, і прийшли дати йому благодать і силу проти демонів, та він, передбачивши їх підступи, заборонив їм, і вони знову зникли. Також безсилі були й інші спокуси, бо благодать Божа сприяла йому і винищувала в ньому все, що було прикріплене до плоті.

Незабаром після того, Господь сподобив Свого вірного угодника чудових відвідин: Григорій прийшов у стан як би якогось захоплення, під час якого з'явилося йому з неба блискуче світло з невимовним пахощами, що наповнили печеру і залишалися в ній протягом багатьох днів. Про це диво, святий визнав належним чином повідомити своєму настоятелю, щоб запитати його, як людину досвідчену в духовному житті, чи від Бога це бачення, чи не дія воно диявола, послане для того, щоб спокусити його. Уважно вислухавши розповідь Григорія, настоятель заспокоїв його і сказав йому, щоб він не мав ніякого сумніву, ні страху, але що це - світло божественне, яке своїми пахощами прогнало смертоносний сморід духу лукавого. "Працюй в подвигу, скільки можеш, - зробив висновок старець, - сподіваючись, що ти маєш Бога собі помічником". І дійсно святий Григорій від благодатного бачення того зцілився і звільнився від пригнічуючих його хвороб тілесних, і від душевно-плотських спокус, якими хотіли спокусити його демони, і від усіх їх підступних спокус. З того часу блаженний ще більше посилив свої подвиги і молитви, невпинно волаючи до Господа з глибини душі. Подолавши, таким чином, диявольські підступи, преподобний Григорій за своє святе і непорочне життя сподобився від Бога благодатного дару чудотворіння. І так як не личило цьому Божественному світильнику Церкви залишатися під покривалом, бо свічник запалюють не для того щоб класти його під посудину, а для того щоб він освітлював все навколо, то Господь наш Ісус Христос кликнув до нього з  неба, як колись до патріарха Авраама (Бит.12: 1):

- Григорію! Якщо бажаєш досягти досконалості, Вийди від твоєї землі та від родини своєї, і Оселися на благо своє ".

Підкоряючись цьому  Божому голосу, Григорій, залишивши печеру, попрямував до Ефесу, щоб знайти корабель який плив до Константинополя; церкву Константинопольську в той час охоплювала іконоборча єресь, і, ревнуючи про славу Божу і в чистоті православ'я, святий мав намір вступити на захист його і викрити лжемудрування єретиків. Але промисел Божий судив інакше: святому Григорію належало, згідно до Божественого заклику, всю решту життя свого провести у мандрах, "бо ми не маємо тут постійного місця, але шукаємо майбутнього" (Євр. 13: 14), подібно Господу нашому Ісусу Христу, колишньому мандрівникові на землі який навіть немав де прихилити голову (Мф.8: 20; Лк.9: 58).

Вирушивши з Ефесу до Константинополя, преподобний по дорозі зупинився спочатку в Проконісі, де один бідний чоловік, незважаючи на суворі заборони царів-іконоборців, приймати до себе ченців, радо прийняв його у своєму будинку заради Господа, за, що Господь і збагатив його в продовження небагатьох днів. Звідси святий попрямував далі, до Візантії, але, зустрівши перешкоду на шляху, пізнав із цього, що немає волі Божої на подорож його туди, і відправився в Енос. Тут він отримав жорстокі побої від одного вершника; але, зазнаючи удари, молився Богу, щоб Він простив його кривдника, і останній, бачачи його лагідність, розкаявся, попросив прощення і отримав від преподобного повчання надалі нікого не ображати. Звідти на кораблі, преподобний прибув до Хрістопольта, звідки переправився в Солунь.

Пробувши в Солуні небагато днів, святий Григорій відправився сухим шляхом у Корінфів. Відпливши звідси в Рим, він по дорозі зупинився на деякий час в Регії. Тут деякі люди, бачачи, що преподобний нічого не має, дали йому якусь кількість золота. Святий ж, хоча і не знав жертводавців, але, по Божественній благодаті, прозрів, що дане йому золото придбано для того, щоб викрити нечестивця, тому, бажаючи навчити, щоб утримувалися від неправди, викрив винного і повернув неправедно набуті гроші. Залишивши Регій, святий відправився далі в Рим. На шляху, один з яких плив із ним впав з судна в море, біля берега, де їм слід було вийти на сушу, щоб йти до Риму. І ось відбулося диво, яке ясно засвідчило, що на преподобнім спочиває благодать Божа, бо він одною молитвою виніс того чоловіка на землю і врятував від неминучої загибелі.

Прибувши до Риму, преподобний Григорій три місяці пробув у мовчанні, в одній відокремленій келії, так що ніхто і не знав про нього. Але один біснуватий зробив відомим його перебування в місті, бо святий зцілив його, вигнавши з нього духа нечистого, і всі стали вважати його святим. Тоді Григорій пішов звідти і, прибувши до Сицилії, уклався в одній вежі і перебував у ній в мовчанні. Тут напали на нього демони, винищили рогож, на якому він спав, і всіляко спокушали його і завдавали йому різні підступні дії, та він молитвою прогнав їх. Тут же він врятував від вічної загибелі одну жінку-грішницю, яка незліченними хитрощами прихиляла чоловіків, особливо корабельників, що прибували з чужих місць, до нечистоти розпусти. Погрожуючи їй вічними муками, святий своїми переконаннями довів її до того, що вона відцуралася від світу, прийняла чернецтво, і пішла в монастир. Після того, прийшла до преподобного Григорія в башту одна біснуюча жінка, і він молитвою своєю прогнав з неї демона. Багато й інших ще чудес сотворив він на цьому місці. Коли всі дізналися про це всі люди почали сходитися до нього, то святий віддалився звідти.

Одного разу, подорожуючи, він зустрів військо сарацин. Один з них поїв при криниці коня, і коли святий підійшов, той направив спис, щоб убити його. Але раптом рука його зупинилася в повітрі, так що він не міг опустити її. Тоді він пішов за преподобним, благаючи його про зцілення. Святий, доторкнувшись до його руки своєю, зцілив його. Далі на шляху, зустрів святого один жорстоко замучений біснуватий. Змилосердився святий створив молитву до Бога, і демон залишив стражденного.

Нарешті Григорій знову прибув в Солунь і оселився там у монастирі святого Міни. При цьому він перебував у таких злиднях, що не мав ніякої їжі, нічим би покритися, а носив тільки один одяг, який служив йому і вдень і вночі. Коли він відчував непереборний голод, то виходив з церкви і, якщо бачив де трапезу, то входив до них і куштував з ними трохи їжі. Але потім він відчув, що не повинно йому харчуватися від чужої праці, не працюючи, і зважився перебувати при храмі без злиденні, до тих пір, поки Господь не пошле йому допомогу згори. І Господь, нагодуваший колись пророка Іллю через ворона (3Цар.7: 6) і багатьох інших добродійних рабів своїх чудесним чином, не залишив без допомоги вірного раба Свого; за розповідями, одна боголюбива вдова щодня приносила йому їжу.

Незабаром преподобний Григорій прославився по всій тій місцевості своїми чудотворіннями. Так, одного разу прийшла до нього одна жінка і просила у святого допомоги на відновлення її невеликого будиночка, так як він занепав. У відповідь на її прохання, святий сказав:

- Іди, починай справу, і Бог, батько сиріт, пошле тобі поміч.

Жінка з вірою пішла і почала копати землю, щоб покласти будівлю. І от з того місця полилася в безмірному безлічі смола. Жінка продала її і на виручені гроші не тільки вибудувала будиночок, але ще й харчувалася від продажу цієї смоли, і задовольняла інші свої потреби.

Невпинно працюючи над собою, в свята дотримуючи чистоту душевну і удосконалюючись в чеснотах християнських, преподобний Григорій мав велику відвагу до Господа і приготував себе для життя в Святому Дусі; в божественнім затьмарені йшов він тісним шляхом смиренномудрого подвигу, невпинним неспанням далеко проганяючи всяке нехтування і ворожі підступи, так що ворог і уві сні не міг діяти на його уяву і помисли; згідно імені своєму, він був воістину радим щодо всіх справ і помислів і очистив душу й тіло від всіх пристрастей. Висвячений у сан ієрея, він здійснював божественні служби з серцем скорботним і духом смиренним; він викривав марнославство. А над усім зберігав чистоту православ'я і у словах і на ділі; вражаючи єретиків, скільки міг, він словами і писаннями вчив поклонятися святим іконам і почитати їх за переказами Церкви; багато міст очистив він від скверни іконоборства і переконував навіть і саму кров пролити за святі ікони, якби то було, і сам готовий був прийняти за них смерть і був мучеником за добрим бажанням. Вище всіх чеснот він мав постійну святу молитву, завжди спрямовуючи розум до Бога; піснями прославляючи Його зі святими ангелами, він ще тут отримав дар радості вічного блаженства. Одного разу вночі йому з'явився у видінні ангел Господній, який вручив йому полум'яний меч для поразки всієї сили бісівської і для відсікання від Церкви єретичних мудрувань, а від серця-гріховних пристрастей. Іноді преподобний, зайнятий думками про Бога, чув ангельський спів: так був угодний він Богу і анголам, що, ще перебуваючи в смертному тілі, удостоювався вже безсмертних, божественних насолод, слухаючи ангельські співи, якого вухо не чуло, і невимовно кохатись ними.

Провівши в Солуні кілька років, преподобний Григорій з одним із учнів своїх пішов до Болгарії, тоді ще язичницької, але, не дійшовши до неї, вернувся. Коли учень запитав його, чому він так скоро змінив свій намір, преподобний відповідав:

- Мені хотілося побувати там, але бачу, що там сонце не світить.

Цими словами він пророчо провістив про ті заворушення, які незабаром після того там виникли, і під час яких кров лилася рікою і вся країна була випалена.

Потім преподобний Григорій ходив з Солуні до Візантії і звідти на гору Олімп, з якої знову повернувся в Солунь.

Так борючись на землі і думаючи про небесне, преподобний Григорій наблизився до часу відходу свого з цього життя. Тяжко захворівши від падучої хвороби, він лежав нерухомо на одрі і гаряче молився Богу, щоб Він звільнив його від цієї хвороби і замінив її другою - на водянку. Бог почув його молитву: звільнивши його від першої хвороби, дав йому ту, про яку він просив. І так роздулося тіло його, що здавалося ніби він був наче хутро, яке наповнили повітрям. Залишивши Солунь, преподобний з великими труднощами прибув до Константинополя, щоб протидіяти тут єресі іконоборства, і вже більше не повертався назад. З собою він привів також двох учнів і сподвижників своїх Йосипа і Іоанна.

 

__05

 

 Святий Йосиф Піснеспівець

Першого з них він незабаром послав, на прохання православних ченців, у Рим до папи Лева III, щоб просити у нього допомоги з нагоди відкриття гоніння на святі ікони; але, на шляху туди, учень був захоплений підкупленим імператором - іконоборцем Левом Вірменином, морськими розбійниками і заточений на острів Кіпр.

 Йосипу не судилося більше побачити в живих свого великого вчителя. Преподобний Григорій незабаром після цього віддав чисту душу свою Господеві. За дванадцять днів до кончини, він передбачив день свого відходу і звелів відвести себе в будинок для прийому, де, 20-го листопада 816 року, тихо упокоївся. Коли прийшли хоронити чесне тіло його, наблизився до нього з вірою один хворий, що мав тяжку хворобу, так що не міг стояти прямо, але обличчя його постійно звернено було до землі. І ось уявляється йому, що хтось поклав на нього руку ззаду, і він звернувся з питанням до того, що стояв біля нього, чи не він торкнувся його. Той відповів негативно, і хворий дізнався із цього, що це була сила Божа, осяяння святого, який і дарував йому зцілення, і він став стояти прямо, зовсім видужав від своєї хвороби. Інший мучений був духом нечистим, але як тільки наблизився до гробу преподобного, демон залишив його. Один брат дуже мучився тілесною пристрастю і був близький до падіння, але, прийшовши до гробу святого, зі сльозами просив допомоги, - і плотська боротьба припинилася, він прославив святого і подякував Богові. Тепер святі нетлінні мощі преподобного Георгія знаходяться в Ромунії. Так, після багато трудівничого мандрування земного, преподобний Григорій досяг вічного спокою на небесах між святими ангелами, бачення і слухання яких він удостоївся ще під час земного життя свого, і тепер разом з ними прославляє співами Єдиного в Трійці Бога на віки. Амінь.

 

Кондак, глас 3:

 

Світлим сонцем Тебе Церква пізнає, добро творителем красоти, зцілений променями, Ти всіх просвічуєш Христовий угоднику. Тому то, святкуємо чесну пам'ять твою, і шануємо подвиги твої всеблаженний, отче Григорію, премудрий.

 

 

Студент ІІ курсу Богословського відділення

Краснодемський Назар


Версія для друку
Автор: prodo
Дата створення: 2010-12-06
Рубрика:
Перегляди: 3777

Пошук

Наші друзі

Івано-Франківський Богословський Інститут ім. преп. Феодосія Манявського

Вища Богословська Академія при Івано-Франківському Єпархіальному Управлінні ПЦУ

Київська Православна Богословська Академія

Дніпровська Духовна Семінарія

Львівська Православна Богословська Академія

Волинська Православна Богословська Академія

cerkva.te.ua

Рівненська духовна семінарія

Львівська духовна семінарія святого апостола і євангелиста Іоана Богослова


eXTReMe Tracker

Пишіть нам. Е-mail:
Всі тексти, зображення, ілюстрації та інший вміст цього веб-сайту є власністю
Богословського відділення КПБА при ФТФ ЧНУ ім. Ю. Федьковича.
При використанні будь-якої інформації з даного сайту посилання
на
www.bogoslov.cv.uaОБОВ’ЯЗКОВЕ.