Апостол Андрій був родом із Галілеї. Ця північна частина Святої Землі відрізнялася родючістю і живописністю, а жителі її - добродушністю і гостинністю. Галілеяни легко уживалися з греками,  які в безлічі населяли їхню країну, багато хто говорив по-грецьки і навіть носили грецькі імена. Ім'я Андрій - грецьке і в перекладі означає «мужній».

Коли Іван Хреститель почав проповідувати на берегах Йордану, Андрій разом з Іоанном Зеведеєвим, послідував за пророком, сподіваючись в його вченні знайти відповідь на свої духовні питання. Багато хто почав думати, що може Іоанн Хреститель і є очікуваний Месія, але він пояснив людям, що він не Месія, а посланий тільки приготувати Йому шлях. У той час Господь Ісус Христос прийшов до Іоана Хрестителя на Йордан для хрещення, і той, указуючи на Нього, сказав своїм учням: «Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи світу». Почувши це, Андрій з Іоанном послідували за Ісусом. Господь, побачивши їх, запитав: «Що ви шукаєте?» Вони сказали: «Учителю, де Ти живеш?» - «Підіть і побачите», - відповів Ісус, і з того часу вони стали Його учнями. У цей же день апостол Андрій пішов до свого брата Симона Петра і сказав йому: «Ми знайшли Месію». Так Петро приєднався до учнів Христових.

Проте апостоли не відразу цілком присвятили себе апостольському званню. З Євангелія ми знаємо, що брати Андрій і Симон Петро і брати Іоанн і Іаков повинні були на якийсь час повернутися до своїх сімей і зайнятися своєю звичайною роботою - рибним ловом. Кілька місяців по тому Господь проходячи мимо Галілейського озера і побачивши їх ловлячих рибу, сказав: «Ідіть за Мною і Я зроблю вас ловцями людей». Тоді вони залишили свої човни і мережі і з того дня стали невідлучними учнями Христовими.

Андрій, раніше інших апостолів пішов за Господом, і отримав найменування Первозванного. Він перебував з Христом протягом всього періоду Його суспільного служіння. Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.

Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрію дісталися країни, що лежать уздовж узбережжя Чорного моря, північна частина Балканського півострова і Скіфія, тобто Земля, на якій пізніше утворилася Київська Русь. Згідно з переказами, апостол Андрій проповідував на Таврійському півострові, потім по Дніпру піднявся на північ і дійшов до місця, де згодом виник Київ. «Вірте мені, - сказав апостол своїм учням, - що на горах цих засяє благодать Божа: велике місто буде тут, Господь просвітить цю землю святим хрещенням і спорудить тут багато церков». Потім апостол Андрій благословив київські гори і поставив на одній з них хрест, для  провіщення прийняття віри майбутніми мешканцями Русі.

На своєму шляху Первозванний апостол зазнав багато печалей і мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христа невпинно ніс людям проповідь про Спасителя. За молитвами апостола, Господь здійснював чудеса. Працями святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, у яких він ставив єпископів і нижче священство. Останнім містом, куди прийшов Первозваний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри.

Тут через покладання рук він багатьох людей зцілив від недуг, у тому числі і знатну Максимилу, яка від щирого серця увірувала в Христа і стала ученицею апостола. Так як багато жителів Патри увірували в Христа, місцевий правитель Егеат запалав ненавистю проти апостола Андрія і засудив Його до розп'яття на хресті. Апостол, анітрохи не злякавшись вироку, під натхненною проповіді розкрив перед присутніми духовну силу і значення хресних страждань Спасителя.

Правитель Егеат не повірив проповіді апостола, назвавши його вчення божевіллям. Потім він велів розіпнути апостола так, щоб він якомога довше страждав. Святого Андрія прив'язавли до хреста на зразок букви X, не вбиваючи цвяхів у його руки і ноги, щоб не викликати швидкої смерті. Два дні апостол з хреста учив присутніх навколо городян. Люди, що слухали його, всією душею співчувати йому і зажадали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розіп'ятий апостол, віддавши Богові хвалу, вимовив: "Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій". Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу. Максимила, дружина правителя, зняла з хреста тіло Апостола і з честю похоронила його.

Мученицька смерть апостола Андрія Первозванного сталася близько 62-го року після Різдва Христового.

 Кілька століть потому, при імператорі Костянтині Великому, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поруч з мощами святого євангеліста Луки і учня апостола Павла - Тимофієм.

 Україська Церква, прийнявши віру з Візантії, єпископи якої ведуть спадкоємство від апостола Андрія, теж вважає себе його наступницею. Ось чому пам'ять святого Андрія Первозванного так урочисто шанувалася і шанується в народі. Імператор Петро I заснував на честь апостола Андрія перший і вищий орден, який давався в нагороду сановникам держави.

Підготував студент ІІ-го курсу

Краснодемський Назар