Угодник Божий Лев, син шляхетних і благочестивих батьків, походив з області Равеннскої(1). За своє чисте життя і розум він був удостоєний всіх по порядку священних ступенів, а по представленні блаженного Савіна, єпископа Катанського, обранням Божим, був зведений на єпископський престол. Місто Катана знаходиться на острові Сицилії, неподалік від гори Етни, яка і до нині викидає вогняну лаву. Прийнявши престол єпископський, святий Лев прийняв на себе і всі праці, що відповідають новому його сану. Він дбав про сиріт, жебраків, вдовицах, хворих, живлячи й одягаючи їх за рахунок церковних маєтків і лікував недуги їх своїми молитвами, він був милостивим батьком до своїх чад і вірним пастирем свого стада, але для бісів і їх служителів він був страшний , як лев для вовків.

За його днів в Катанії був якийсь волхв, на ім'я Іліодор; він був сином віруючих у Христа і благочестивих батьків, і сам був просвічений святим хрещенням, але потім таємно зрікався від Христа і став служити бісам, навчившись від одного юдеянина ворожбитством. Таким чином він вважався християнином, але насправді ж був язичником, служителем бісівським і великим волхвом, анітрохи не краще того давнього волхва Симона, якого своєю молитвою знищили святі верховні апостоли Петро і Павло; у всьому був подібний йому і Іліодор: здійснюючи дивовижні чарівні дива, він, через своє навіювання, досягав того, що людям здавалося, ніби по сухій землі, на шляхах, течуть ріки, так що громадяни обох статей, оголившись, серед міста переходили, як їм здавалося, річку; камені він звертав в золото, але лише на короткий час; на торжищах ворожбитством своїми він завдавав купцям великі збитки; благородних дівиць, дочок чесних і сановитих громадян, він своїми чарами так збуджував до плотських гріха, що вони, забувши сором, залишали своїх батьків і заради крадіжок бігали по різних місцях. Коли ж ігемон Луцій зробив донесення про нього царям Льву і його синові Костянтину Багрянородному(2), то царі послали веління - взяти його, але Іліодор сам віддався в руки людей, що шукали його, він сів з ними на корабель в Катанні і в той же день пристав до Цареграда, пропливши в одну годину таку відстань, про якому мають поняття тільки люди, перепливає з Заходу - від Сицилії на Схід - до Фракії. З'явившись перед царями, він був засуджений ними на смерть, але одразу ж на царських очах став невидимий і знову з'явився в Катанії; будучи вдруге покликаний до Царгорода і засуджений на усікання мечем, волхв знову став невидимий в той самий час, коли воїн, піднявши меч над його головою, сильно змахнув ним, так що меч вдарив тільки по повітрю, і знову цей чарівник опинився в Катанні.

Часто переконував його святитель Христовий Лев відстати від таких злих справ і, покаявшись, звернутися до Бога, але не можна було умовити Іліодора, як не можна зробити білим ефіопа і твердий камінь перетворити на м'який віск. Нечестивець не тільки не виправився, але задумав і ще більше зло: він простягнув свої чари на самого архієрея Божого, бажаючи своїм чари насміятися над ним. Одного разу в урочистий день одного свята святитель, в присутності всього народу, здійснював з усім своїм причтом в церкві Божественну службу; в храм увійшов і волхв Іліодор, як лицемірний християнин, і почав таємно здійснювати свою ворожбу пошлете через них він досяг того, що одні з народу стали тупотіти в церкві, немов коні, ногами і гарчати, подібно до звірів, інші стали нестримно реготати, а інші стали гніватися; волхв ж хвалився, що зробить ще те, що і сам єпископ з усіма своїми пресвітерами та кліриками, припинивши служіння, буде тут же скакати і танцювати, як ніби під звуки музики і органів. Святитель Божий, зрозумівши нахил Іліодора, став на коліна перед престолом Божим і, старанно помолившись, встав, вийшов з вівтаря і, взявши своїм омофором за шию чарівника, зв'язав його, і, вивівши його потім з церкви на середину міста, повелів народові, щоб негайно ж принесли побільше дров і розвели би сильний вогонь. Коли його наказ було виконано, святий розпитав Іліодора про всі його чари, а після того, тримаючи його пов'язаним своїм омофором, увійшов з ним у вогонь і, перебуваючи серед полум'я, тримав його і не залишав свого місця до тих пір, поки нечестивий волхв весь не згорів; після цього архієрей Божий Лев, повернувшись до церкви, докінчив Божественну службу.

Це преславне чудо всіх шокувало, бо тримаючи в полум'ї волхва, сам святитель, не тільки не був палимий у вогні, але навіть вогонь не зачепив його святительських облачень: роса Духа Святого оточила його в полум'ї і захищала від обпалення; слух про це пройшов по всіх кінцях землі, царі, дізнавшись про таке диво, закликали святого з великою честю до себе в Царгород і, припавши до його чесних ніг, благали його помолитися за них. Входячи ж у царську палату, блаженний ніс на своєму одязі жар, і одяг його не обпалював. І багато інших чудес створив цей великий угодник Божий: він подавав сліпим прозріння, хворим зцілення, виганяв з людей бісів, поламав своєю молитвою ідольське капище і своїм словом зруйнував ідолів; нарешті у старості він помер Господі. У цей самий час одна кровоточива жінка з Сіракузького області(3), сенаторського роду, прийшла в місто Катану до святого; довгий час страждала вона недугою кровотечі: вже лікарі відмовилися лікувати її; чуючи, що святий єпископ Лев своєю молитвою подає людям зцілення від хвороб, вона прийшла просити святого помолитися про неї; в той час, як вона входила в міські ворота, вона почула дзвін за померлого, коли ж вона запитала, хто це помер, їй відповіли, що преставився святий єпископ Лев; сповнена глибокої жалості, вона пішла до представленого і , лише тільки торкнулася одра його, негайно зупинилося у ній кровотеча, і вона зовсім одужала. Святе тіло єпископа Льва покладено було в церкві святої мучениці Лукії; яке і зціляло різні недуги на славу Христа Бога нашого.

Кондак, глас 8:

Як же світильника превелика церква має всеблаженним, тобі паче сонця сіюща,  твоїми молитвами збережи блаженний, непереможна й непохитно від єресі усякої, і нескверну, як приснопам'ятний.

________________________________________________________________________

1 Равенна - нині італійська провінція біля Адріатичного моря.

2 Лев III Ісаврянин (717-741), син його Костянтин царював від 741 до 775 року.

3 Сіракузи - одна з перших грецьких колоній на східному березі острова Сицилії, заснована, за переказами, коринфянами близько 735 р. до Р.X. Нині Італійська провінція.

Підготував студент ІІ курсу Богословського відділення

Краснодемський Назар