30-ліття завідувача Богословським відділенням доц., прот. Миколая Щербаня |
Адміністрація сайту bogoslov.cv.ua щиросердечно вітає з 30-літтям завідувача Богословським відділенням доц., прот. Миколая Щербаня. Коли тобі лише тридцять, а під твоєю орудою молоді люди, які чекають від тебе відповіді на безліч запитань, що постають перед кожним, хто обрав нетрадиційну, багато в чому не схожу на всі інші дорогу до знань, не раз думаєш: як не помилитись, як розпізнати і підтримати слабкого, але справжнього, і як зупинити вивченого, але зухвалого й фальшивого, зупинитище до того, як він підійде до порога, за яким - лише Віра і Правда, Закон і служіння йому. Тут потрібні і знання людської психології, і норм світської моралі, і педагогічна етика, й адміністративна непідкупність, і - що найважливіше - знання Святого Письма. І якщо останнє - вже здавна у твоєму серці і мозку, то всього попереднього треба набувати, бо тобі лише тридцять. І вже тридцять. Скільки разів на добу доводиться бути і доцентом Миколою Володимировичем, і отцем Миколою, і завідуючим богословським відділенням, і колегою по кафедрі, і добрим татком, і чемним чоловіком! Щойно бачив смерть і віддав її землі, а ось за твоєю участю народилась нова сім'я, вчора благословив прихід у світ нове життя, а сьогодні вислухаєш кожного, хто чекає Божої милості... Служіння і служба. В них спільне одне - людина, яка чекає від тебе підтримки і розуміння, настанов і знань. І ти повинен, ти мусиш! Бо обрав собі долю Пастиря і Вчителя. На те була воля Божа. І твоє щире бажання слідувати за цією Волею. Тому так гостро і боляче сприймаєш тих, хто стає на початок дороги служіння випадково, неусвідомлено, вбачаючи в ній звичайну роботу-службу. І треба мати терпіння і виваженість слова, бачити вперед і зрозуміти корінь зла. Природа не поскупилася на прекрасну пам'ять і блискуче красномовство, відчуття краси і сили слова, високе почуття власної гідності і талант виховувати це почуття в іншому. Коли довірена тобі людина, мусиш пам'ятати, що вона - творіння Господнє, а Господь лише вказує дорогу, іти ж по ній мусиш самостійно. А якщо забракне відваги, якщо не вистачить знань, якщо перестрінуть спокуси, якщо самому не впоратись, якщо...? Тоді з вдячністю долі скажеш: Спасибі, Господи, що ти сподобив мене на Пастиря й Учителя. І ті роки, що попереду, не ставатимуть тягарем, а будуть радісними від усвідомлення того, що живу серед гарних людей, яких люблю за те, що допомагали мені сповняти свою на землі місію і тоді, коли в тридцять бажали жити до ста, якщо буде на те Божа воля, коли відчувалися у всіх стосунках щирість і взаємоповага, злагода і творчий вогник. Таким бачать отця Миколу його колеги. І в день молодого ювілею бажають йому Божого благословення на довгі літа в радості, щасті й успіхах.
Від імені колективу Богословського відділення та адміністрації сайту проф. Надія Бабич.
|